Встановлена до Дня Збройних Сил України фігура у склі посеред Києва знецінює подвиг Олександра Мацієвського. Чин воїна, полеглого за нас!
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Покійний Олександр Ройтбурд колись сказав мені: «Наші люди, на жаль, не розуміють різниці між пам'ятником на цвинтарі й скульптурою в міському просторі».
Ми тоді обговорювали ідею проекту меморіалу захисникам України під егідою «Повернись живим»; Олександр і Влад Троїцький мали бути в журі.
На жаль, якщо ми будемо продовжувати робити з міст цвинтарі або музеї воскових фігур під відкритим небом — ми можемо дискредитувати та маргіналізувати саму ідею та отримати зовсім небажаний результат.
Розумію що ми ще далекі в цьому від розвиненіших країн, але зараз саме час починати, бо це не те де можна придумати концепт на кухні з друзями та поставити на площі на десятки років.
Це загальнонаціональна травма в багатомільйонній країні, травма, яка продовжується і незрозуміло коли і чим закінчиться.
Не можна за жодних обставин дискредитувати тему меморіалізації, коли уже в кожного хтось ніколи не візьме слухавку!
P.S. На фото нижце: пам'ятник герою України Олександру Мацієвському, який встановили біля військового шпиталю; кажуть, що мама була на відкритті та говорила з ним ніби з живим, звала додому...