Народні обранці у купі з урядовцями не тямлять у речах, які прямо зараз вирішують долю держави та нації. З демагогією треба кінчати.
Одна із причин нинішнього стану справ — це політична демагогія навколо питання мобілізаційного розгортання, яка сама по собі цей процес зриває не гірше, ніж зусилля росіян. На жаль, цей процес не просто навіть не намагаються зупинити.
Він продовжує наростати на тлі все більш критичної ситуації із поповненням Збройних Сил України зокрема і Сил оборони України у цілому. Остання депутатська ініціатива щодо ТЦК і СП — це новий рівень цієї демагогії.
Фокус уваги зміщується із питання — «Як нам зупиняти агресора, який наступає?», на те «Хто має бути крайнім?». Профанація від людей, які не пропонують реалістичного і складного (простих тут нема і не може бути) розв'язання проблеми.
Ті, хто рік тому влаштували цирк навколо закону про військовий облік, хто має повноваження встановлювати правила через законодавство, але не забезпечив однакові правила для всіх. Ті, хто фактично зробили так, що військові несуть більшу відповідальність за той же, вчинок, що й цивільні, не понесли жодної відповідальності.
Вчора вони блокували необхідні зміни у законодавство про військовий облік, а сьогодні хочуть розформувати єдину структуру, яка хоч криво. Проте займається поповненням армії, що стікає кров'ю через те, що значна частина суспільства забила на свої обов'язки.
Всі ті порушення із боку ТЦК і СП — це дичина та ганьба, але це ще й прямий наслідок ставлення суспільства, яке не розуміє, що ЗСУ не є якоюсь річчю в собі. ЗСУ — це і є суспільство, це те, що рятує нас від геноциду, від знищення країни!
Депутати, які викотили свою ініціативу, насправді не запропонували нічого дієвого: просто розігнати та відрядити на фронт. Їхні виборці хочуть відправити на фронт їх, поліцію, прокурорів, суддів і ще кого завгодно.
Чи хтось із цих депутатів зробив щось для впливу на питання системи підготовки, питання реформування армійського управління, чи може ефективності використання бюджетного ресурсу на оборону? Хтось із них має взагалі уявлення що таке мобілізаційне розгортання армії в такій масштабній війні?
Чому з різних посад людей відправляють тримати позиції на передньому краї? Чи розуміють вони, що під час війни нема популярних рішень та чи розуміють вони, що небажання брати на себе відповідальність призводить до того, що в армії кістки й далі поїдають тіло?
Що маразм із «бусифікпцією» не був би можливий в ситуації, коли армія залишилася сам на сам з проблемою поповнення із відповідним ставленням військовозобов'язаних? Не схоже на те.
У нас давно мав бути мораторій на демагогію навколо питання поповнення Сил оборони у купі із необхідними рішеннями щодо управління цим процесом. Проте, не склалося, ці люди хочуть дати щось своїм виборцям.
Показати як вони хочуть боротися з армійською структурою замість загарбників, які далі знищують нашу країну. Вони чомусь вирішили, що при такій динаміці будуть вибори, на яких вони захочуть переобратися; далеко не факт.
Може у силу останніх політичних змін у світі вони вирішили, що зараз хтось за нас щось вирішить. Вони помиляються і зараз настав час напруження всіх сил, а отже, битися як востаннє.