Зі смертю Масхадова завершилася ціла епоха російсько-чеченського (і російсько-кавказького) протистояння.
Цього дня, рівно 20 років тому, 8 березня 2005 року, у селі Дойкур-Аул (Толстой-Юрт) росіяни вбили президента ЧРІ Аслана Масхадова.
У Москві надзвичайну важливість того, що сталося, не приховували і демонстративно підкреслили це публічним звітом Патрушева перед путіним.
Не приховував своєї радості й путін, який одразу перед телекамерами дав вказівку нагородити «тих, хто відзначився».
Того дня кафіри вбили єдину людину, яка вірила, що з Москвою ще можна домовитися. Тому абсолютно праві були ті, хто заявив, що зі смертю Масхадова завершилася ціла епоха російсько-чеченського (і російсько-кавказького) протистояння.
Убивши Масхадова, Кремль знищив останню ілюзію тих чеченців, які, попри все, ще вірили в так зване «міжнародне право» та цивілізовані форми спілкування з бандитським режимом у Москві.
Аслан Масхадов, президент ЧРІ, син свого часу, був чесною і мужньою людиною, яку поважав народ. Він прожив недовге, але чесне і гідне життя.
Пропонуємо читачам друкований переклад аудіокасети, яку Аслан Масхадов надіслав Мовладі Удугову у вересні 2002 року за підсумками відомого розширеного засідання ДКО-Маджлісуль-Шура, на якому було ухвалено шаріатські доповнення та поправки до Конституції ЧРІ.
Даний друкований варіант аудіопослання чітко вказує, що Аслан Масхадов виступав за створення повноцінної Ісламської держави, прагнув цього і зовсім не був тим діячем, яким його намагаються представити різного роду політичні шарлатани.
Друкований варіант аудіопослання Аслана Масхадова до Мовладі Удугова (вересень 2002 року).
В ім'я Аллаха Милостивого, Милосердного!
Хвала Аллаху, Господу світів! Мир і благословення Посланцю Аллаха, його родині, сподвижникам і всім, хто йшов їхнім шляхом до Судного Дня!
Салам алейкум, Мовладі, тобі і всім, хто поруч із тобою, усім, хто трудиться на шляху Аллаха, усім мусульманам!
Сьогодні на початку своєї розмови я хотів би розповісти про рішення, цілі та завдання, які обговорювалися, ухвалювалися і були затверджені на минулій зустрічі (засіданні Державного комітету оборони — Маджлісуль-Шура), що відбулася місяць тому.
Звичайно, ви там напевно знаєте про події, але я вважав за краще повідомити особисто. До того ж я тут порадився із Сейф-Ісламом, ти його напевно знаєш, він зараз поруч зі мною, і він також вважав, що буде краще, якщо я надішлю тобі касету з конкретними дорученнями (звукове послання), розуміючи важливість для нас інформаційної роботи, яка і тут, і за межами залишається слабкою.
Отже, 17 червня у нас відбулася зустріч, на яку заздалегідь прибули аміри Ножай-Юртовського напрямку: Абу-Валід, Сейф-Іслам, Абдул-Халім, Ахмадов Різван (Шахід, іншаАллах). На зустрічі ми наполегливо працювали протягом двох-трьох тижнів.
Усі аміри, які могли прибути, прибули, а ті, хто не зміг — це троє аміров, які стали Шахідами, іншаАллах. З усіма, хто зміг прибути, ми зустрілися і провели важливу роботу.
Під час зустрічі всі змогли висловитися, виклали практично все, що було на душі — плітки, чвари, інтриги, наклепи, усе, що здавалося важливим.
Найціннішим досягненням цієї зустрічі я вважаю наше одностайне переконання, що Аллах обіцяв перемогу, якщо ми будемо шукати Його задоволення, і лише так можна її досягти, сподіваючись лише на допомогу Аллаха.
Другий важливий момент — це єдність моджахедів, і лише третій — сила зброї та ведення військових дій.
Безперечно, коли ми постанемо у Судний День, кожна частина нашого тіла буде свідчити перед Аллахом за наші вчинки. Три роки війни показали, що серед моджахедів існували два порядки (статути), через які ми не могли розраховувати на допомогу Аллаха.
Я багато думав про це. Багато хоробрих аміров загинули у Джихаді. Це не та війна. Перша війна була легкою прогулянкою порівняно з цією.
Цю війну Аллах зробив для нас важчою, швидше за все, тому що ми не змогли скористатися дарами перемоги у першій війні так, як слід було. Тим не менш, маючи досвід тієї війни, ми змогли витримати потужний натиск, вистояти і дати відсіч у цій війні.
Я не бачу жодного реального успіху ворога ні зараз, ні в майбутньому.
Аллах розтягнув цю війну на три роки, і питання лише в тому, чому Аллах не дає нам перемогу?
Якщо замислитися над цим, то відповідь одна — через ці два порядки (статути) серед моджахедів. Саме про це ми говорили на зустрічі й ухвалили однозначне рішення: всі повинні об'єднатися під єдиним керівництвом, під єдиним порядком.
Раніше у нас було два порядки: один – військовий, інший – шурський (релігійний).
Ці два порядки між собою не узгоджувалися, через що виникало багато проблем.
Через це ми не могли досягти того рівня, на якому Аллах би дарував нам перемогу.
Тому на зустрічі ми вирішили остаточно: всі підкоряються єдиному порядку, єдиному командуванню, єдиному керівництву!
З цього моменту у нас є тільки один порядок – порядок шурський, і він же – порядок військовий.
Тобто більше немає поділу на релігійне та військове керівництво, тепер усе об'єднано.
Ми затвердили єдиний статут, єдине підкорення, єдине керівництво.
І тепер кожен моджахед, кожен амір зобов'язаний підкорятися цьому порядку.
Це дуже важливо. Це основа, яка приведе нас до перемоги.
Ми зрозуміли свої помилки та виправили їх.
У нас один шлях — якщо хтось каже, що ми моджахеди і хоче йти вперед у Джихаді, то він повинен ділити з моджахедами їхні труднощі, бути попереду, воювати, разом долати труднощі.
І якщо вони кажуть, давайте робити Джихад від імені нашого держави, то треба розуміти, що для кафірів така ситуація виглядає небезпечною — наша держава в Джихаді, і це Божий порядок, тобто в рамках Шаріату.
З цим усі на зустрічі погодилися і ми це затвердили.
Це стало доброю новиною для моджахедів і дуже їх обрадувало.
Я вважаю, що це перший крок до успіху.
Сьогодні ті моджахеди, які взяли в руки зброю і вийшли на Джихад, всі їхні стосунки між собою будуть виключно на основі закону Шаріату.
Президент, Верховний головнокомандувач, Амір Маджліса, Державний комітет оборони — Маджлісуль-Шура...
Ось такі питання війни і миру обговорювалися, і були прийняті рішення — стратегія держави, ідеологія, політика, ось такі питання.
Далі президента наділили додатковими повноваженнями для вирішення певних питань, встановивши цей порядок.
Далі створені комітети Суду та Фатви, усе це під керівництвом голови Верховного Шаріатського Суду Абдул-Халіма.
Функції — винесення фатви та, відповідно, рішення суду.
Також створений Військовий Комітет під керівництвом Шаміля Басаєва.
Шаміль призначений на посаду заступника Верховного головнокомандувача і є моїм заступником.
Ведення військових операцій, бойових дій і тому подібне, буде здійснюватися безпосередньо через цей Військовий Комітет.
Це рішення було прийнято, і всі, хто був присутній, підписалися під ним, починаючи зі мною.
Так, створено три фронти: Західний, Східний та Північний.
Західним фронтом керує Докку Умаров, Східним фронтом — Абу-Валід, Північним фронтом — Камал, Амір Шелковського джамаату.
Усі ці керівники фронтів підпорядковані Військовому Комітету, відповідно, у кожного командира своє оперативне управління.
Отже, у Військовому Комітеті визначаються всі військові завдання.
Після цієї зустрічі я збираюся інспектувати Західний фронт і разом із Доккою провести необхідну роботу в цьому напрямку — визначити місця для баз, коли нападати, коли виходити, і все це привести у відповідність до рішень, прийнятих на цій зустрічі.
Усі групи, джамаати, диверсійні групи — всіх потрібно об'єднати під одне командування, всюди і тут.
Створено Інформаційний Комітет під керівництвом Ахмеда Закаєва, у цього Комітету є два підкомітети — один за межами країни, його керівником призначений ти, Мовладі Удугов.
Другий підкомітет — під керівництвом Башира, ти його знаєш — він був перекладачем у Абу-Умара. Він випускає газети «Мусульманка» і «Джихад».
Ось так виглядають два підкомітети.
Зовнішній підкомітет — три сайти: Чеченпресс, Чеченорг, Кавказ-Центр, які повинні висвітлювати інформацію про події, що відбуваються, яку ми надаватимемо через призначену нами особу.
Важливо, щоб інформація не була суперечливою, і щоб заяви та звернення погоджувалися заздалегідь, щоб не було жодної самодіяльності, яка б підривала прийняті державні основи. Тому було прийнято рішення контролювати цю роботу.
В цьому плані ви самі розберетеся за кордоном і вам краще знати — зустрічі, бесіди, контакти.
Я попередив Ахмеда Закаєва про прийняте рішення, а також про необхідність згоди в спільній роботі.
Хочете ви цього чи не хочете, що б не сталося, хай ця земля горить блакитним полум'ям, я впевнений, що я пройду цей шлях відповідно до Шаріату. Інша Аллах!
Тому всі повинні прийняти Шаріат.
Я розумію, що це дуже складно, але я буду йти попереду, і єдине, про що ви тепер повинні турбуватися — чи зможете ви йти за мною до кінця і чи встигнете слідувати за мною в установленні Шаріату?
Ось про це вам треба думати, а ми будемо рухатися вперед.
Ті, хто відступить від цього, ми одразу вирішимо їх питання через Шаріатський суд. Як тільки порушить — одразу приймемо рішення, хто б це не був.
Тепер важливо, щоб усі розбіжності, які існували до цієї зустрічі, були забуті та викорінені.
Далі у мене було кілька бесід з Яндарбіївим Зелімханом, я йому послав кілька касет.
Тепер, всі ті повноваження, якими він був наділений, підтверджені знову, щоб він міг проводити нашу політику в ісламських країнах.
Отже, всі роботи я доручаю вам і покладаю на вас.
Створено Соціальний комітет для допомоги постраждалим, до якого входять два підкомітети — внутрішній і зовнішній.
Один із керівників — Бісултанов Апті і Умар Дауд, ти, напевно, його знаєш. Є також Фінансовий комітет — його керівником призначено Супьяна.
Ось так.
Прийняті рішення, і моджахеди з ентузіазмом громлять кафірів і ведуть підготовку до нападів на них, і в цьому напрямку я не бачу жодних проблем для них.
Так, дійсно, росіяни працюють у політичному напрямку — знову заговорили про конституцію, референдум і так далі.
Збирають мунафіків, намагаються якось узгодити їхні дії, одним словом, те саме, що було завжди, і нічого нового.
Ті ж самі хасбулатови, аслаханови, майгови. Росіяни хочуть спровокувати внутрішнє громадянське протистояння, створюючи «ополчення», «сільські міліції», збираючи навколо них ямадаєвих та інших бандитів.
Сьогодні їм більше не буде пощади. Моджахеди серйозно на них розлючені.
Знаючи, що ми мусульмани, знаючи, що все це покладено на нас Аллахом, сьогодні з усіма, хто б не був з нами, будь то чеченець чи араб, разом ми створимо повноцінну Ісламську Державу.
Інша Аллах, ми богобоязні мусульмани, і завтра нам буде легше відповідати перед Аллахом за наші вчинки.
І, нарешті, прощаючись, хочу побажати — нехай Аллах допоможе нам на цьому шляху. Аллаху Акбар!
Вересень 2002 року