У ворога на нашу перлину Причорномор'я плани ще від 2014 року. Проте наша Одеса не по зубах московитам, які всюди сіють смерть.
Колись, ще на початку російського вторгнення покидьків, я побачила у Facebook допис жінки, на сторінці якої були вказані прізвища, ім'я та по батькові. Трохи не в ФБ-форматі, але не це привернуло мою уяву.
Тá жінка писала, що вона одеситка і просила дегенератів із божевільні зруйнувати авіазавод в місті, вказуючи його адресу, але навіть і все ще не це привернуло мою увагу. Та жінка писала буквально наступне:
«Так, мій дім поруч, якщо ви будете цілитися по об'єкту, то і мій будинок буде зруйновано, але нехай, лише знищить завод, я їх всіх ненавиджу».
Показала я той допис одному своєму знайомому, а він каже: «Ну, ти ж розумієш, що це фейковий профіль?». — «А раптом не фейковий?», — заперечила я.
Профіль виявився не фейковий. Та жінка справді писала зі свого справжнього акаунту, а мій товариш за своїм фахом мав змогу перевірити все.
В Одесі регулярно затримують ждунів і відвертих ворогів. Тих, які продовжують співпрацювати з ворогом, постачаючи інформацію — хто за гроші, хто через «ідейні» переконання.
Позавчорашня трагедія (15.III.2024) у моєму місті, безперечно, наслідок «роботи» ворога на території української держави та українського міста. Враховуючи те, що сталось, я дуже хочу вірити, що сучасні технології можуть дати відповідь на питання, хто?
Бо отримати відповіді та мати цих «людей» за ґратами — справа честі тих, хто займається безпековими питаннями в Одесі та має на це спроможність і волю. Жорсткість і безкомпромісність — це має стати зараз панівним; і швидкість реакцій.
Непокаране зло завжди продовжується... Про країну-гній, яка не має існувати, все зрозуміло, — вони й не будуть існувати, а наші 300 чи 500 гривень допомагають цьому теж.