Командир ДУК ПС розповів нам про особливості боротьби нинішнього покоління націоналістів.
З Командиром ДУК ПС Андрієм Стемпіцьким ми мали нагоду зустрітися в Холодному Яру на Черкащині, де відбувався вишкіл для бійців Національно-Визвольного Руху “Правий сектор”.
В інтерв'ю кореспонденту Останнього Бастіону командир ДУКу розповів про особливості нинішньої боротьби націоналістів.
Наголосив на важливості ідеологічного виховання не лише добровольців, але і військових в цілому.
Звісно, торкнулися чи не найважливішої теми — війни з Росією.
Стемпіцький, зокрема, розповів як українським націоналістам з перших годин російської агресії вдалося стати в авангарді оборони України.
Згадав націоналіст і про найбільші нині небезпеки — практику взаємопоборювання українців, яка вже не раз призводила до втрати державності. Та про ворогів внутрішніх.
Командир ДУК ПС, між іншим, “передав привіт” всім внутрішнім ворогам України, тим, хто на 8 році російсько-української війни їсть український хліб, але очікує на прихід путіна, в якого руки по лікті в крові українців.
Андрій Стемпіцький переконаний, як би не внутрішній ворог, то ми сьогодні не говорили б про втрату Криму і частини Донбасу.
А розмова наша почалася з побаченого безпосередньо на вишколі.
Друже Андрію, ми з вами зараз знаходимося в Холодному Яру, в історичному місці української слави. І сьогодні тут відбувається вишкіл ДУК «Правий сектор», тож розкажіть детальніше про нинішній захід
Цього року це 4-й регіональний вишкіл, один з тих, які були заплановані на початку року.
Ми раніше вже провели вишколи на Харківщині, Херсонщині, на заході України — в Івано-Франківській області і от тепер для організацій з центральних областей України у нас вишкіл в Холодному Яру.
Тут присутні бійці з Київщини, Чернігівщини, Черкащини, Вінниччини, а також членство Правої молоді й політичної структури «Правого сектору».
Яка мета вишколу, і чого хлопці і дівчата, які цими днями тут знаходяться можуть навчитися?
Найперше мета будь-якого вишколу — це нові знання і уміння, які можемо надалі застосовувати в нашій національно-визвольній боротьбі.
Знаєте, останнім часом стало модним проводити вишколи заради вишколів та цікавого проведення часу…
В націоналістичних же структурах вишколи були завжди.
І проводяться задля підвищення знань кожного з членів організації, щоб він це знання міг застосовувати у боротьбі.
А боротьба наша відбувається на два фронти — із зовнішнім і внутрішнім ворогом.
Що ще відбувається на вишколах подібних. Які дисципліни вивчаєте?
На вишколі відбувається вишкіл, тобто навчання.
По дисциплінах. Я завжди прихильник того, щоб членство «Правого сектору», а раніше членство «Тризубу» ім. Степана Бандери, коли я командував цією
Організацією, гармонійно розвивалося в трьох напрямках: духовному, ідейному і фізичному.
І будь-які заняття вибудовуються по таких трьох напрямках.
Часто до нас приїжджають капелани, які розкривають важливі аспекти: збройної боротьби і християнства, захисту Батьківщини.
Відповідно тема смерті, відношення до смерті — своєї, ворожої. Це питання, які всіх нас хвилюють і яким треба приділяти багато уваги.
Наступне — Ідейне або ідеологічне виховання. Адже можна взяти в руки зброю, а не знати куди стріляти. Це так образно звісно, але ідея як раз дозволяє чітко визначати ворога і спосіб боротьби з ним.
І фізичні уміння — це очевидно. Військові, бойові, тактичні вміння, вони необхідні в безпосередній боротьбі з противником.
Тому досвідчені бійці, які володіють певними дисциплінами, вони й навчають людей захистити себе, свої сім'ї та державу.
І колись, ще до 2013 року, в сторону націоналістів, в сторону, зокрема, «Тризубу» звучали такі речі: якісь ненормальні хлопці, які десь там по лісах бігають, до якоїсь війни готуються, якійсь смішні.
Бо мов би, яка ж війна з Росією може бути у 21-сторіччі?
І тепер мені цікаво, де ті сміхуни, які сміялися над тими хлопцями і дівчатами, які тренувалися?
А хлопці і дівчата в Організації, навчившись якимось військовим вмінням змогли вже в перші години агресії почати реалізовувати це все на фронті, захищаючи Батьківщину.
І вишколи є дуже важливими.
Підкреслюю: кожен, хто приїжджає на вишкіл має розуміти для чого він це робить.
Холодний ЯР. Військово-ідеологічний вишкіл активу НВР "Правий Сектор" Центральної округи.
Й коли на вишкіл приїжджають для того, щоб могти це застосувати в боротьбі — це дуже важливо. Це також надихає і тих, хто ділиться своїми знаннями, вміннями та навичками.
Ідейна ж складова передусім, вона надважлива?
Як я і сказав, це найважливіше, бо і бандит теж бере до рук зброю і може бути дуже сміливим, мужнім і спеціалістом, але він від того не перестає бути бандитом.
В тому і різниця, ідейна людина, яка бере в руки зброю відрізняється від усіх інших — солдатів удачі, кримінальних елементів…
Ідейний момент дуже важливий і який, на мій погляд, не допрацьовується в тих самих ЗСУ. Де часто можна почути — ми аполітичні.
Але ж не про політику йде мова, де відбувається боротьба партій. Йдеться про ідеологічну складову — ЗСУ мають бути ідейно унаправленими.
Бійці мають знати, що наша українська ідея, є та ідея, за яку вони борються зі зброєю в руках і часто кладуть своє здоров'я і життя.
Ідейними мають бути всі силові структури України, та й не тільки силові, але і всі владні структури України.
Можете розкрити суть згаданого вами терміну зовнішній і внутрішній ворог?Бо для багатьох українців може видаватися це не зрозумілим. Очевидною є війна з зовнішнім ворогом — Росією, а в запіллі всі ніби ж політиканствують... А ви, натомість, використовуєте іншу риторику, говорите — боремося…
Насправді можна наочно побачити хто такий внутрішній ворог.
Якби в нашій державі не було внутрішнього ворога, то зараз не було б і війни на Сході України із зовнішнім ворогом.
Тобто, внутрішній ворог — це та 5 колона в Україні, яка намагається поборювати українську націю, навіть на 8-му році війни з Росією діючи всередині країни.
Вони перешкоджають процесам самоідентифікації української нації.
Намагаються нищити нашу культуру, історичну пам'ять, економіку, церкву…
В тому числі – це й ті, хто через підконтрольні ЗМІ намагаються викликати розчарування серед українців, деморалізувати нас.
Їх мета знизити активність революційної боротьби українців. Прищепити нам комплекс переможеного із тими всіма відчуттями гіркоти поразки.
І головне, що робить український ворог, вони протидіють процесам українського державотворення.
Робиться все, щоб українці не стали господарями на власній землі.
А яке воно обличчя цього внутрішнього ворога, який очевидно, маскується і якого неозброєним оком не завжди і побачиш. І, наприклад, як людині, яка живе переважно побутовими питаннями усвідомити важливість для неї особисто цього?…
А розуміти багато і не треба. Треба спостерігати…
Найяскравіше ж внутрішній ворог виражений в олігархаті, який зараз повністю узурпував і контролює владу в Україні. При чому це ж відбувається не перший рік.
А назагал враховуючи наявність відвічного ворога — Росії, в українців, якщо ми хочемо бути господарями на власній землі, а не рабами, не може бути іншого вибору як боротьба на усіх фронтах.
Хочу ще додати і особливо наголосити, що яскраво вираженим ворогом є всі ті, хто співчуває Росії, всі хто чекає коли “путін прійдьот”, і відповідно бажає смерті українцям.
І вони ж живуть серед нас, мають такий самий паспорт громадянина України, голосують за тих, хто потім приносить смерть в наші домівки… при цьому всьому користуються всіма благами… їдять хліб вирощений на українській землі.
Але вони пасивно чекають на путіна, або і активно допомагають ворогу знищувати українців на нашій власній землі.
Багато рішень щодо 5 колони залежить великою мірою від позиції влади, чи знаходите Ви розуміння серед можновладців, коли говорите внутрішнього ворога. Бо є ж державні структури, які мали б реагувати на це?
Державні структури будуть реагувати на це тільки тоді, коли конституційно буде закріплено право української нації на власну державу — Україну. Позаяк це є в багатьох успішних країнах.
Коли українці нарешті будуть господарями власної держави... Тоді і спецслужби й всі інші силові структури теж будуть працювати на захист українців, держави та відповідно будуть відстежувати і поборювати внутрішні загрози.
На даний час це відбувається частково лише на голому ентузіазмі окремих патріотично налаштованих офіцерів спецслужб, ЗСУ чи інших силових структур.
Але сама система влади побудована так, що вона, грубо кажучи, не заточена під боротьбу з внутрішнім ворогом, який працює день і ніч, намагаючись знищити Україну та її державність.
Нещодавно прочитав в мережі інтернет твердження, що в Україні все (влада, майно) належить кому завгодно, але лише не українцям.
Я думаю ця думка правильна. Ба більше, в державі робиться все на благо всіх, лише б не українців.
До речі в Україні кілька днів тому підписано закон про антисемітизм, де чітко і детально розписано як будуть захищатися інтереси єврейського народу в питанні проявів антисемітизму.
В принципі було б дуже актуально і логічно, якби взяти цей самий закон і просто прийняти іншим окремим законом, але поміняти лише декілька слів... щоб йшлося про захист українців.
Це було б цікаво.., бо в державі Україна українців ніхто не захищає.
Держава в тому числі. Давайте можливо зробимо закон, який захищатиме українців?
Захищатиме Українські історичні цінності, добре ім'я, слугуватиме для протидії вигадкам як у випадках, коли українців намагаються звинуватити у мислимих і не мислимих злочинах.
Дуже потрібен закон, коли будь-які антиукраїнські вияви мають на законодавчому рівні бути переслідуваними і жорстко каратися значними термінами ув'язнення.
І це буде правильно. Нація-господар так і повинна себе поводити, якщо вона господар.
Бійці ДУК ПС
До слова, від вас прозвучала цікава думка з приводу того, що в Основному законі України — Конституції не записано нічого про права українців.
Звичайно. Тому що, коли Україна в 1991 році відновлювала свою Незалежність, хочу наголосити, відбулося не проголошення, а відновлення Незалежності, то тоді вороги наші робили все можливе, що навіть, якщо ця держава з'являється на мапі світу, щоб вона в ніякому випадку не була наповнена українським змістом.
За їх задумом, то мала бути космополітична держава під назвою Україна. В якій можна будувати і робити все що завгодно.
Ну так склалося, що вона називається Україна… на жаль для них.
Але щоб не було нічого, що могло б захищати українців.
Уявіть собі, якщо навіть закон про мову був прийнятий на 28 році Незалежності держави. Про що ще можна говорити?
Про що мова, так би мовити?
Так, ключова річ. В інших країнах не можна про такі питання навіть дискутувати.
Що в Франції може бути державною якась мова окрім французької або в Ізраїлі окрім івриту? Ніхто ж не думає дискутувати? Це абсурд.
У нас же можна подискутувати про будь-що...
Є ще одне питання, яке у нас намагаються переграти.. У нас моноетнічна держава. Це якщо взяти навіть світові визначення, у нас близько 70 відсотків проживає українців.
Значить Україна — моноетнічна держава.
І звичайно в кожній державі як і в Україні є національні меншини, але в процентному відношенні, якщо їх не більше 30-ти відсотків, держава моноетнічна.
Відповідно зараз запускається тема про багатоетнічну державу про поліетнічність України.
Знову ж таки робиться це для того, щоб розмити саме поняття “українці”.
Багато років обігрується така тема як політична нація, яка, здається, в часи Ющенка була вперше була запущена, озвучено таке поняття.
Я розумію коли йде мова про політичну націю в Сполучених Штатах Америки, то це логічно і зрозуміло, бо вона формувалася з великої кількості представників різних держав і націй. І врешті була сформована.
Тоді це політична нація. Бо американців таких корінних, окрім тих, яких винищили, і не має.
Натомість в Україні є корінна нація. Відповідно і говорити про політичну націю — це підігравати, тим, хто хоче заперечити саме існування українців як таких.
Українцям не можна забувати, що ми українці
Забувати не можна, але з пам'яті стирають. І над цим працюють активно.
А націоналісти, знаю, протидіють цим процесам...
Так… Так само зараз намагаються позитивне значення слова націоналіст, знівелювати і показати його в негативному значенні.
Хто такий націоналіст?
Націоналіст — це людина, яка своїми діями, своїм чином захищає інтереси своєї нації. І нічого поганого в цьому немає.
Якщо, приміром, людина захищає інтереси свої сім'ї, давайте її назвемо поганою.
Скажемо: у нас в Україні живе 40 млн людей, чому він захищає тільки інтереси своєї сім'ї, чому він дбає лише про своїх дітей, які мають бути нагодовані і ходити до школи. У нас же багато дітей.
І це смішно, подумають якийсь ненормальний чоловік, який би став так казати, але якщо людина любить свою націю, в цьому випадку українську, готова за неї боротися і навіть жертвувати своїм здоров'ям і навіть життям, то в цьому знаходять щось дуже погане.
Чомусь акцентують на тому, що український націоналіст — це той, хто не любить інших.
Насправді ж не наголошують на головному — що український націоналіст любить свою націю і бореться за її кращу долю.
В цілому у світі йде наступ на націоналізм на родину і традиції.
Так Президент Франції Макрон кілька років тому заявив, що в Європі відроджуються демони націоналізму, яких фінансує кремль.
Але пройшло небагато часу і вже Макрон розповідає про необхідність зближенню з Путіним і Росією.
А у нас за прикладом Макрона в підручниках шкільних рекомендують дітям обговорити демонів націоналізму.
Тобто відбувається демонізація українських націоналістів — тих, хто захищав і продовжує захищати українців.
Починаючи з боротьби наших попередників і закінчуючи сучасною війною. Бо хто сформував добровольчі підрозділи і поринув у самий вир боротьби?
Звичайно, що це українські націоналісти.
Ви як раз говорите зараз про природні конструкції…
Звичайно, бо боротьба є природна річ. І націоналізм є природним. І коли людина захищає свою країну від ворогів, які хочуть знищити представників твоєї кровно спорідненої нації. То що може бути природнішим?
Багато хто хотів би, щоб українці були такими собі вівцями, яких можна було б вести на сите пасовисько, а потім під заріз.
А коли українці не хочуть бути такими вівцями, то це надзвичайно наших ворогів хвилює.
Ми поговорили про внутрішніх ворогів, а як ви оціните ситуацію з ворогами зовнішніми передусім, звісно, путінською Росією.
З зовнішніми ворогами значно все простіше аніж з ворогами внутрішніми.
Головний зовнішній ворог — це агресор, який прийшов зі зброю в руках і який вбиває на нашій землі наших земляків.
І він повинен бути знищеним, відступити від наших кордонів.
Неподалік населеного пункту Карлівка, Донецької області.
Починаючи з 2014 року ДУК ПС веде саме збройну боротьбу з російським агресором.
І буде вести війну до тих пір, допоки не будуть звільнені всі окуповані ворогом території.
Це закріплено навіть в Статуті ДУК ПС, що ми боремося до повного звільнення всіх окупованих територій.
І тим бійці Правого сектору дуже відрізняються особливо від політиків, які постійно шукають якісь компроміси. Твердять, що виключно мирним, дипломатичним шляхом будемо звільняти території
Компроміси чи мирні шляхи важливі виключно у політичній боротьбі.
Можливі, коли якийсь конфлікт виникає всередині держави.Тоді можна шукати компроміси, якось намагатися вирівняти ситуації, але цього не можна робити тоді, коли ворожі танки і гради зайшли на нашу землю. І стріляють по наших людях.
Компроміси з ким шукати, з вбивцями?
Вбивці мають бути знищеними. Росія має покинути нашу територію.
А вже після цього дивитися і говорити, що і як робити. Не можна взяти відкусити у нас шматок території, а потім, щоб ми сідали за стіл перемовин і шукали якісь компроміси — це все за межами здорового глузду.
Ми зараз безумовно говоримо про Донбас і Крим, але ще є етнічні українські землі раніше окуповані Росією як от Кубань…
Це довга розмова. Але головне, що треба знати.
Є етнічні території, які населені українцями. І, відповідно, завдання українських націоналістів відстояти інтереси українців на цих всіх без виключення територіях.
Бо ми всі ж прекрасно знаємо з історії, що і до 2014 року значно давніше наші інші землі були окупованими.
І українські націоналісти ставлять собі таке завдання — звільнення всіх наших територій і відстоювання інтересів українців навіть на давно окупованих територіях.
Розвідувальна база "Чонгар".
Послідовність певна
Так, послідовність. Ми не можемо змиритися з цим…
Щоб краще зрозуміти, уявіть, що так само хтось через 100 років змириться з тим, що окупований Крим. І скаже: ну ми ж не можемо сьогодні говорити про Крим, Донецьк і Луганськ, бо то ж 100 років тому було.
У нас же зараз відкусили, наприклад, Дніпропетровську область — оце вже актуально.
А ще умовно через 200-років хтось скаже: ось сьогодні вже Київ відкусили і ми вже не будемо про Дніпро згадувати, знову посилаючись на термін давності.
І таким чином можна дійти до повного знищення держави.
В чому таки секрет успіхів українських націоналістів? Бо пам'ятається в 2013-14 роках більшість танцювали з ліхтариками, а націоналісти пішли іншим шляхом, що врешті і змусило Януковича тікати. А згодом саме добровольці-націоналісти першими кинулися у бій на Донбасі, часом йшли в бій, ми знаємо, з одним автоматом на двох… Що давало вам таку сильну віру?
Таку віру і натхнення до боротьби дає дух відвічної стихії. Дух українства, який живе в кожному українці. І він прокинувся, коли почався Майдан.
Знаєте, ніхто і ніколи не буде готовим вмерти за якісь примітивні побутові речі.
Провід Національно-Визвольного Руху "Правий сектор"
Але люди готові покласти своє життя за великі ідеї і цілі.
Одна з таких цілей — це і є захист своєї нації, своєї землі, врешті своїх родин.
Це твердження доведене Майданом і війною.
І, звісно, цілі були різні. Хлопці і дівчата не приходили танцювати з ліхтариками.
А завдання, яке кожен націоналіст ставив перед собою — це ліквідація проросійського, окупаційного режиму, який на той момент очолював Янукович.
І саме з такими підходами бралися до боротьби.
Ми бачимо нинішні особливості боротьби. Як українські націоналісти бачать розгортання боротьби в найближчому майбутньому і які ваші прогнози. Та можливі дії українських націоналістів?
Шлях українських націоналістів ніколи не був легким. Найперше, що в нашій боротьбі є важливим — це чітке розуміння і бачення ідеї.
Якщо ідея незрозуміла, якщо навіть самі поняття боротьби невизначені, то і боротьба буде така ж сама — безцільна, беззмістовна; топтання на місці й жодних результатів.
Так само про підміну понять ми згадували вище — вживатимемо нав’язаний нам термін політична нація, чи все ж українська нація?!!
Замість слова окупація використовується тепер лагідний варіант — анексія.
Замість “безкомпромісна боротьба” звучить “стіл перемовин”, “пошук компромісів” і так далі.
Якщо і надалі будуть оперувати такими поняттями, то ані боротьби, ані перемоги ніколи не буде, це перше.
І друге: ті, хто вважає себе українськими націоналістами в першу чергу мають знайти ті точки дотику, які їх будуть об'єднувати у боротьбі.
Я тут не говорю про міжорганізаційні об'єднання. Я говорю про спільний напрямок руху. І кінцеву ціль єдину для усіх українських націоналістів.
І в ідеалі, що мало б бути — це політичне завершення нашої боротьби — єдиною потужною політичною Організацією, яка репрезентуватиме інтереси усіх українців.
І до цього треба йти. Щоб осягнути таку значну мету потрібна єдність, потрібно насамперед відійти від тактики взаємопоборювання — ворогів у нас вистачає і зовнішніх, і внутрішніх.
Якщо українці будуть ще між собою шукати ворогів, то, тоді говорити про будь-яку перемогу українства буде безглуздям.
Сьогодні спостерігається таке явище серед українців як взаємопоборювання?
Це можна спостерігати завжди. Взаємопоборювання — це річ тягла.
Свідченням тому історія більш ніж 100 останніх років…
На першому місці у списку ворогів часто стояв твій колишній побратим, чи сусід, а вже потім ворог, який прийшов до тебе зі зброєю і тебе поборює.
Треба все поставити навпаки: в першу чергу має бути поборення чужинця, який прийшов і хоче твого знищення, а потім вже політична боротьба за форму, устрій, розвиток, майбутнє нашої держави.
Саме така повинна бути послідовність.
І тільки тоді у нас буде можливість вижити в цьому глобалізованому і швидкоплинному світі.
Слухаючи вас, попри те, що ви критично і дуже логічно сприймаєте дійсність... Але разом з тим присутня якась така ірраціональна віра в те, що ідея українського націоналізму переможе, врешті, говорячи вашими словами, переможе і українська нація
Це буде однозначно, хоча б тільки тому, що сотні тисяч, а якщо в історичному спектрі взяти, мільйони українців за це поклали життя.
Я чомусь собі думаю, що ідея за яку мільйони українців вмирали, вона є правильною і життєздатною.
І вона однозначно переможе. Інакше який би був сенс класти такі жертви?
Кожен український націоналіст є ідеалістом.
Тобто націоналіст вірить в першу чергу не в якісь матеріальні, раціональні речі, а в щось величне, ідейне, Божественне.
Те, що надихає. Те, що веде. І те, що не обмежене часом і земним існуванням!
Інтерв'ю підготував Віктор Орел