Льодяна правда про битву, в якій холод перетворив тисячі солдатів на крижані статуї.
2 грудня 1805 року повітря кусалося з жорстокістю, якої жоден солдат в Аустерліці ще не відчував. Наполеон Бонапарт, на вершині своєї військової могутності, розставив геніальну пастку: він спустив воду з навколишніх озер, щоб вона замерзла під вагою російсько-австрійської армії. Але він не передбачив, що зима, його початковий союзник, обернеться на нещадного ката. Тієї ночі температура впала до -30°C — холоду, порівнянного з Еверестом, — а пронизливий вітер почав покривати все довкола кригою.
На світанку поле бою відкрило диявольське видовище. 9 000 російських солдатів із грізного Новгородського полку лежали нерухомо, їхні тіла перетворилися на гротескні скульптури.
Вони не були поваленими — стояли у бойовому строю: рушниці — на плечах, ноги зігнуті, ніби в русі, обличчя застиглі в німому крику. Французький генерал Жан-Батіст Марбо, очевидець подій, писав у своїх мемуарах:
«Це був проклятий легіон. Лід зберіг навіть блиск ґудзиків, немов смерть застала їх посеред параду».
Цей моторошний феномен має наукове пояснення.
У таких екстремальних умовах гіпотермія наставала за 15 хвилин, але найстрашнішим було прискорене трупне задубіння: м'язи солдатів скорочувалися при замерзанні, закріплюючи їх у фінальних позах. Їхній одяг, змочений під час переходу через озера, став крижаною бронею. Французи, одягнені у вощений шкіряний одяг, вижили… але багато хто втратив пальці, вуха й носи, коли шкіра прилипала до металу зброї.
Хоча наука пояснює замороження, деякі деталі досі непокоять істориків:
Загублений щоденник російського капітана Лубенського, знайдений у 1920 році, описує «сині вогні, що танцювали над тілами» тієї ночі. Це були болотні гази? Або щось значно тривожніше?
Місцеві селяни запевняють, що в найхолодніші ночі чутно маршові кроки біля пам’ятника битві. У 2001 році знімальна група задокументувала звуки, схожі на військові фанфари… їх так і не вдалося пояснити.
Перемога Наполеона в Аустерліці була недовговічною. Хоча він розгромив ворога, третина його війська зазнала важких обморожень. Сьогодні це місце — нагадування, що природа завжди виграє останню битву. У Військовому музеї Брно (Чехія) експонуються ґудзики й багнети, вилучені з тіл, ще деформованих кригою. Цей моторошний епізод, як вважають, надихнув Дж. Р. Р. Толкіна на створення «Армії Мерців» у Володарі перснів — зловісний натяк на реальні події.
Скептики стверджують, що Марбо перебільшив кількість жертв. Проте в 1926 році під час розкопок поблизу Аустерліца були знайдені скелети з тріщинами, спричиненими кріофрактурами (розривами кісток через розширення льоду всередині). Медичні звіти Росії за 1806 рік також визнають:
«Тисячі загинули від холоду, а не від ворога.»
Перевірені джерела: Мемуари генерала Марбо (1848), Військовий музей Брно, Празький університет (кліматичний аналіз 1805 року).