Тривожна загроза на Південному Кавказі: Баку підозрює, що Єреван поступово готується до нової агресії. Хто ж буде винен в ескалації?
Азербайджанське видання Caliber поділилося отриманою від своїх джерел у розвідці ексклюзивною інформацією. Останнім часом ситуація у регіоні стає все більш напруженою і попри офіційні заяви з обох столиць, нібито націлені на мирне вирішення конфлікту з Азербайджаном, дії Вірменії все більше нагадують підготовку до нової військової ескалації.
Докази підтверджують серйозну мілітаризацію Єреван та значне посилення вірменської армії напередодні можливої агресії. У Баку не бажають мати під боком наїжаченого зброєю недружнього сусіда, чомусь постійно забуваючи про войовничі наміри Тегерана і Москви.
Ознаки майбутнього конфлікту
Одним із найтривожніших сигналів стало оголошення вірменського уряду про початок збору резервістів, який триватиме з 1 квітня по 13 червня — цілих десять тижнів. Це значне збільшення стандартних термінів підготовки, що викликає питання про цілі цього заходу.
Виходячи з отриманої інформації, джерела в азербайджанській розвідці вказують на те, що Єреван, можливо, але це не факт, готує масштабну військову провокацію у квітні, що збігається із тривалістю зборів. Баку попередило про виявлені зміни свого надійного союзника — Анкару.
Вірменське керівництво активно нарощує військову міць та посилює свої позиції на кордоні з Азербайджаном. Зазначається будівництво десятків укріплених військових позицій, які, судячи зі свого розташування та призначення, створені не задля оборони, але наступу.
Ці позиції пов'язані між собою системою тунелів, що дозволяє вірменським диверсантам проводити провокації проти Азербайджану, приховуючи свої пересування. У Баку вважають, що Єреван готує якийсь «бліцкриг» — раптовий наступ із захопленням стратегічно важливих територій.
Роль зовнішніх гравців
Підготовка можливого реваншу за втрачений Карабах відбувається на тлі активної військової підтримки Вірменії західними країнами. За минулі кілька років Єреван значно збільшив військові закупівлі, витративши мільярди доларів на озброєння, включаючи ракети, артилерію та бронетехніку.
Насамперед варто відзначити постачання озброєнь із Франції та Індії. Індійська влада поставила до Вірменії першу батарею зенітних ракетних комплексів «Akash», що значно посилює вірменську протиповітряну оборону; ця ракетна зброя може вражати широкий спектр цілей від винищувачів до безпілотників і служить для посилення ударних здібностей вірменської армії.
Своєю чергою, Франція продовжує постачати до Вірменії сучасними засобами протиповітряної оборони, а також бронетехнікою та артилерією. Зокрема, нещодавно до Єревану було поставлено французькі самохідні артилерійські установки «CAESAR», протитанкові ракети, а також різні засоби, що посилюють здатність вірменських збройних сил до наступальних дій.
«Подібні постачання озброєнь явно не відповідають заявленій «оборонній» стратегії вірменської влади. Це викликає дедалі більше підозр у тому, що ціль — аж ніяк не захист, але потенційна агресія», — наполягають азербайджанські розвідники.
Широкомасштабна мілітаризація
Не можна не помітити й зростальну роль Європейського Союзу у контексті мілітаризації Вірменії. Брюссель активно фінансує різні проєкти Єревана, зокрема через Європейський фонд миру, а «наглядова» місія ЄС, яка мала б служити миротворчим цілям, дедалі частіше виявляється залучена до розвідувальних операцій на користь Вірменії.
Європейські спостерігачі здатні та готові передавати розвідувальну інформацію вірменському командуванню. В Азербайджані назвали такі дії «порушенням принципів нейтралітету» та «фактичною участю у підготовці до нової війни».
Особливу увагу варто приділити логістичним проєктам, які підтримують зовнішні гравці; одним із таких об'єктів є міст у селі Харкоп у Лорійській області, який будується з активною допомогою Греції. Цей міст дозволить Вірменії швидко перекидати війська та техніку у разі екстреної ситуації на кордоні з Азербайджаном.
Таким чином, вірмени створюють умови для раптової мобілізації та швидкого нарощування сил у разі, якщо Єреван зважиться на агресію. Водночас у Баку не сидять рівно й тихо, адже і собі озброюються та розбудовують військову інфраструктуру у Карабасі під виглядом реконструкції деокупованого регіону.
Відповідальність за ескалацію
Очевидно, що відповідальність за можливе відновлення бойових дій повністю ляже на Вірменію та її покровителів у разі, якщо Єреван спробує порушити укладені мирні угоди. З іншого боку, азербайджанські пантюркісти також охочі до провокацій, щоби в усіх гріхах звинуватити своїх західних сусідів.
При цьому на тлі вищенаведених ознак у вірменському суспільстві відсутні настрої щодо військового реваншу. Отримавши нищівну поразку, вірмени здебільшого демонструють готовність до дипломатії та перемовин, але не забувають про те, що найкращий мир забезпечується силою власного війська (це довели азербайджанці).
Водночас у Баку попереджають, що будь-які спроби Єревану використати зброю будуть зустрінуті жорсткою відсіччю і, що нерозумні дії вірменської влади можуть призвести до катастрофічних наслідків як для Вірменії, так і для всього регіону. Своєю чергою, продовжуємо слідкувати за подіями на Південному Кавказі.
Між тим, як раніше вже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», Тегеран також тисне на Єреван, погрожуючи ескалацією конфлікту. Іранський режим аятол планує діяти на власний розсуд, поводячись як агресивний Ізраїль.