1 січня народився легендарний борець за волю і державність України. Він був одним із засновників Організації українських націоналістів.
Для мільйонів українців Степан Андрійович (1909-1959) — справжній символ боротьби за національну самостійність, за суверенітет і геополітичну суб'єктність. А наш ворог його ім'ям досі лякає своїх й не тільки дітей, не розуміючи, що ідею, породжену Бандерою, не знищити.
Лише після трагічних подій 24.II.2022 бандерівський дух вийшов далеко за Збруч, запаливши серця цивільних українців в оточеному Маріуполі та окупованому Херсоні, а ще військових у Серебрянському лісництві та підпільників у Приазов'ї. Постать Степана Андрійовича більше не контроверсійна, як намагалися запевнити псевдоісторики, ласі до західних грантів.
У горнилі сьогоднішньої боротьби за вільну Українську Державу проти окупантів зовнішніх і колаборантів внутрішніх, Бандера — показовий взірець і джерело натхнення не лише для націоналістів. Його буремна біографія людини Чину і спротиву кличе у бій багатьох учорашніх аполітичних громадян.
За спогадами соратників, вчинки Степана Андрійовича, особливо після очолення ним радикального крила ОУН, видавалися несамовитими, але так наказував твердий закон українського революціонера. Той самий, якого «ані просьби, ані грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять зрадити тайни»...
Бандера міг піти на компроміс, який йому пропонували, і скніти у концтаборах, він міг піти на те, щоби відмовитися від цього, але не пішов, оскільки до свого скону лишився безкомпромісним, вольовим борцем за правду, за Україну. Це була людина великої посвяти, загартована для великої майбутності, зі сталевою силою духа, великою витривалістю і непохитним характером.
У важкі часи совєцької, польської, угорської та німецької окупації у 1930-1940-х роках він боровся бандерівська борня посприяла розвитку націоналістичного руху, куди масово вливалася молодь з усіх регіонів, а не тільки Галичини. Як до того Тарас Шевченко і Микола Міхновський, він посіяв у головах своїх послідовників ідею вільного народу.
«Боротьба проти московського большевизму — справжня боротьба на життя і смерть не тільки для активних борців, але для цілого народу, який потрапить у большевицьке ярмо. Докорінне винищування всіх непокірливих, волелюбних елементів, які не хочуть служити большевизмові, систематичне народовбивство — це основні засоби большевицької політики підкорення народів.
Москва прагне, щоби кожний поневолений народ, усі його прошарки, кожну людину тримати під постійним тиском неухильного або-або: скоритися, прийняти комуністичну доктрину за правду і без спротиву служити здійсненню цілей Кремля, або бути знищеним. Істотною причиною невдачі большевицької інженерії в духовій ділянці є те, що вона натрапила на такі первні в українській душі, яких не можна ні змінити, ні знищити, а яких походження, сила і вплив сягають далі, ніж межа життя і смерти», — писав Степан Андрійович.
Натомість медіаагенція «Останній Бастіон» звертає увагу читачів на те, що бути спадкоємцем боротьби Бандери — справа, яка потребує великої відповідальності. Сьогодні його гучні слова постають доленосними діями на полі бою завдяки Чину наших воїнів-Героїв.