Дуже небезпечні ігри української дипломатії у «двовекторну політику» можуть коштувати підтримки Заходу. КНР нам не партнер і не друг.
Почнемо із того, що неприпустима зміна риторики української влади щодо Китаю. І ось позавчора (24.VII.2024) Володимир Зеленський повідомив наступне: «Ми бачимо чіткий сигнал, що Китай підтримує територіальну цілісність та суверенітет України».
Будемо відверті, ретельно намагалися знайти цей сигнал в офіційних повідомленнях китайської сторони. Напевне галузевий міністр Дмитро Кулеба надав президенту якесь рентгенівське бачення, бо нічого геть не знайшли у жодному із повідомлень пропагандистських видань Xinhua News Agency та Rénmín Rìbào.
Найсвіжіші повідомлення 23 липня 2024 року на офіційному сайті МЗС КНР стосуються вітального листа Сі Цзіньпіна до учасників 6-го Китайсько-російського енергетичного ділового форуму. А ще є привітання Полю Каґаме з обранням його президентом Руанди.
Все! Те, що тиражує китайська пропаганда, це «Кулеба отметил, что Китай - великая страна. Украина и Китай установили стратегическое партнерство и взаимно являются важными торгово-экономическими партнерами. Украинская сторона поддерживает позицию Китая по тайваньскому вопросу и будет продолжать придерживаться принципа одного Китая» (мовою оригіналу російської версії Xinhua News Agency).
Навіть у загальних рисах, як це традиційно робить китайська пропаганда — «Китай підтримує територіальну цілісність», не вказуючи, що це стосується конкретної держави. Звісно, можливо, що в притаманній китайцям манері, Ван Ї міг тихо шепнути на вухо Кулебі, що «Крим — це Україна», але ми про це нікому, ніде і ніколи не скажемо публічно.
Тому, товариші українці, майте на увазі, навіть президенту своєму можете повідомити, що згідно Сунь Цзи, «війна — це шлях хитрощів та обману». А Китай, як відомо, веде війну, і веде її явно не на боці України!
Окремо зверніть увагу, дé Ван Ї приймав Кулебу — не в Пекіні; а у Китаї символіка має велике значення. Прийняттям українського міністра у Гуанчжоу китайці хотіли продемонструвати низьку пріоритетність України для Піднебесної.
І хоча Кулеба похвалявся перед візитом, що це перший візит міністра закордонних справ України за останні 12 років, це не спонукало китайську сторону прийняти його, як годиться. Тобто у Пекіні й на рівні, що відповідає офіційному візиту.
Ну, й символіка, яку провів Кулеба із візитом 12-річної давнини, не дуже позитивна. То був візит міністра Анатолія Грищенка часів Віктора Януковича після підписання Декларації про стратегічне партнерство між Україною та Китаєм.
До речі, в офіційній базі даних знайти цей документ неможливо, бо насправді це була декларація про стратегічне партнерство між Комуністичною партією Китаю та Партією регіонів Януковича. От вам і дипломатія.
Також пан Кулеба чомусь забув, що Стратегія національної безпеки не визначає Китай як стратегічного партнера України. Погано особі на посаді міністра не знати базові документи своєї держави, ой, як погано!
Ну, й принагідно Кулебі слід пам'ятати, що 2016 року був візит міністра закордонних справ України Павла Клімкіна до Китаю. Приймав його той же Ван Ї, але не в Гуанчжоу, а в Пекіні. Хоча це був робочий, а не офіційний візит.
Загалом ганебненько виглядає, коли український міністр працює у ролі пропагандиста основного союзника росії. У Пекіні та Москві радісно підморгують один одному і ще й відверто демонструють братерство по зброї.
Дві пари стратегічних бомбардувальників — російські Ту-95МС та китайські Н-6 — днями показували «Кузькіну мать» США поблизу Аляски. От вам додатковий доказ, хто кому партнер і союзник, тож не майте ілюзій.