Розвінчуємо міфи ворожої пропаганди. Бо слід розуміти санкції – працюють, але остаточну крапку поставить поразка РФ на полі бою.
Для багатьох людей в Україні, санкції, які Цивілізований Світ накладає на Росію за війну в Україні – залишаються малозрозумілим та низькоефективним інструментом тиску. У дечому, ці люди праві, адже санкційна машина довго заводиться і повільно їде, втім, так чи інакше – вони, спільно з військово-технічною допомогою дають ефект.
Доведемо на прикладі санкцій, накладених на СССР за війну проти Афґаністану (1979-1989). Оскільки вони стали одним з головних факторів розпаду тієї недоімперії у 1991-му році.
Отже, перші санкції на СССР наклала адміністрація президента США Джиммі Картера, НАТО, а також Японія та Австралія. Найбільш відчутною їхньою складовою було зернове ембарго.
Так, саме зернове ембарго, від якого, щоправда, довелося скасувати у 1982 році через низку факторів. Зокрема, невдоволення американських фермерів, проблему зберігання зерна, а також альтернативу, яку СССР швидко знайшов.
Але менше з тим: після того, як ідея із зерновим ембарго не спрацювала, США та їхні союзники переорієнтувалися і зробили акцент на енергетиці та технологіях. Зокрема, Америка заборонила експорт до СССР нафто-газового обладнання, що нанесло доволі суттєвий удар по цьому сектору совєцької економіки та все одно – не критичний.
ФРН (тоді зі столицею у Бонні – прим. ред.) проти заборони на видачу СССР нових кредитів, НДР (зі столицею у Східному Берліні – прим. ред.) – проти торговельних санкцій. А тодішній Міністр торгівлі Франції Мішель Жобер псевдофілософськи заявив: «Ви просите нас відбути з вами в подорож, але не кажете куди прямуєте і де ми всі опинимось?».
Тобто, ви розумієте, яких титанічних зусиль було докладено адміністраціями спочатку Картера, а потім Рональда Рейґана для того, аби об'єднати Цивілізований Світ. І світ об'єднався, позбувся залежності від СССР, спільно запровадив санкції, дочекався їхньої ефективності та, власне, розвалу Совка.
Минуло 40 років, а віз і нині там. Ну, як, не зовсім там, адже СССР – нема, Росії важко, проте знову, під кожен новий пакет санкцій проти неї необхідно докладати тих самих зусиль, що й під час війни в Афґаністані. «Ніколи такого не було й от знову».
Так, дуже багато секторів російської економіки під санкціями повністю або частково. І, зрозуміло, що, мовляв, "вільні" сектори – здатні тримати РФ на плаву ще не один рік.
Напередодні, 22.II.2023, в ЄС не змогли домовитись про запровадження 10-го, ювілейного пакета санкцій, який планувалося запровадити завтра, 24.II.2023, на річницю повномасштабного вторгнення РФ в Україну. І справа не тільки у ворожій до нас позиції з боку Угорщини.
У цьому пакеті пропонується, зокрема, запровадити експортний контроль щодо 47 компонентів для електроніки, які можна використовувати в системах озброєння, включаючи безпілотники, ракети та гелікоптери. Також Єврокомісія пропонує запровадити подальшу заборону на експорт на суму понад €11 мільярдів.
Буде приділено увагу таким товарам як: електроніка, спецтранспорт, деталі машин, запчастини для вантажівок та реактивних двигунів. Десь не зійшлись, не домовились, не змогли...
Санкції щодо неї аж просяться на тлі призупинення членства РФ у договорі про нерозповсюдження СНО. Тá з огляду на "афґанський" досвід розуміємо, що не все так просто хоч і болюче.
Санкції запровадять, єдність буде досягнуто, ефективності дочекаємось, Росія – розвалиться. СССР валили 10 років. На РФ потрібно значно менше часу.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт