Святилище прадавніх слов’ян — місце Сили — перебувало в занедбаному стані, незважаючи на сотні щоденних відвідувачів.
Святилище прадавніх слов’ян — місце сили, наповнене віковою енергією предків — довгі роки залишалося в запустінні. Хоч сюди щодня приходили люди — шукали спокою, сили, відповіді — сама земля тут мовчала, втомлена байдужістю.
Але ми повернули їй голос. Очистили, оновили, вдихнули життя. Бо це не просто ділянка в лісі. Це — жива пам’ять нашого коріння.
Полтавці добре знають це місце — капище, як називають його в народі. І хоч багато чого змінилося за тисячоліття, тяглість до природи, до рідних богів, до джерела сили — жива в наших серцях.
Так, колись мечем і кров’ю князь Володимир приніс на ці землі чужу віру. Але істинну, природну віру — ту, що проросла в наших лісах, ріках і небі — не викоренити. Вона жива. Вона прокидається в нас — рідна, своя, вільна.