Важливу роль у визначені людьми своєї ідентичності відіграють символи та історична пам'ять, як архітектура.
Останні 2 місяці гасаю по районах України, які, за даними Вихтора Вечерського, зазнали найбільших руйнувань пам'яток архітектури у ХХ столітті. Це землі колишньої Гетьманщини!
А перед цими "шаленими мандрами" зганяв до Берліна, де був останній раз ще в часи СССР. Тоді, у 1090-му році, якось "не прочитав" катастрофу Міста-45. А зараз, у лютому 2020, мене зачепили і вульгарні прапори "союзників" на Лінденштрассе, і промовиста функціональна забудова історичного центру.
Та особливо торкнув Берлінський катедральний собор (нім. Berliner Dom) — найбільший лютеранський храм Пруссії. Його, до слова, прицільно зруйнували червоні варвари до фундаменту отого ж таки 1945-го. А потім ще й кодлубалися у рані — не давали дозвіл на відбудову аж до 1975 року!
Історія собору у Берліні нагадала долю Яготинського Свято-Троїцького храму-ротонди. Шедевр, зведений у Переяславському полку Гетьманом Розумовським, ті самі варвари поваляли всього за 9 років до Берлінськоо собору.
І теж ДО ФУНДАМЕНТУ! І теж не давали відновити — до самих 2000-х років. Бо Гетьманщина — це українська Пруссія.