Для того, щоб її побачити, доведеться їхати в італійську Кремону. Справді, дивовижне місто із понад тисячолітньою історією.
Старе середмістя досі зберегло всі атрибути типового галльського бурґу. Квадратура його кварталів, площ, вулиць і будівель добре розглядається з висоти найвищої дзвіниці Італії (112 метрів).
Туди за бажанням і відмінного здоров'я можна піднятися дуже вузькими сходами, заплативши всього 10 євро на 1 особу. Хто тільки за всю історію цивілізації не приходив сюди, щоб опанувати міста Ломбардії!
Не уникла суворих викликів долі й Кремона: ґоти, візантійці, Карл Великий, різні варвари з Півночі, іспанці, венеційці, французи, московити Алєксандра Суворова, — всіх і не згадаєш... Прогулюючись міськими вулицями можна побачити покажчик у бік храму із загадковим ім'ям — Omobon.
Коли опиняєтеся всередині, вас охоплює здивування. Тиша та промені сонця висвітлюють то одну, то іншу картину — наче майстерний майстер згори показував лики католицьких святих.
Найдивовижніше — сценку хрещення Христа в Йордані! Нічого більш правдоподібного не побачите ніде (хай нам вибачать шанувальники Леонардо да Вінчі, Рафаеля та всіх інших італійців).
В іншому кутку — епізод бичування Сина Божого перед Його розп'яттям; і знову — шок та здивування! Не тільки від майстерно написаної особи Його, а від того, що колона ця, поблизу якої здійснювали тортури, знаходиться зараз у Стамбулі.
Але вона точнісінько така, як тут на картині у Кремоні. Однак настав час розповісти про самого святого, чиїм ім'ям названа ця церква: звичайний мирянин, на ім'я Гомобон, жив у XII столітті й був успішним ткачем.
Більшу частину зароблених грошей віддавав нужденним, приймав у своєму будинку хворих та жебраків, доглядав їх. Після смерті у 1197 році Гомобона за щедрість канонізовано Католицькою Церквою (не забули пересічну людину земляки!).
Вдячні кремонці збудували йому цей храм 1643 року й за рішенням городян Гомобон став покровителем міста. Певно, нам усім слід так, як він із добротою душевною, адже ми просто гості на цій Землі.
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» закликає читачів пам'ятати, що провінційне містечко на півдні Араґону щороку приваблює тисячі іноземців. Заїжджі туристи прагнуть доторкнутися до унікальної пам'ятки.