Валіза, потяг, Магадан... Тільки такий шлях у тих, хто не просто толерує, а насаджує українцям чужу мову, культуру, не кажучи про історію.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Зізнаюся. що нема вже сил бути толерантною щодо «мовного питання», тож напишу без прикрас. Всім, хто боїться, що їхнім дітям в Україні не створюватимуть надалі можливостей (а може й навіть заборонятимуть!) говорити російською та споживати російський контент у межах освітнього процесу та на територіях навчальних закладів, можу підказати одну країну, де з ними ніколи такого не станеться.
Навпаки — там плекатимуть русскій язик та заохочуватимуть (не надавши альтернативи) говорити на ньому, представниками якої б етнічної групи чи нації ви не були. А ще, ця країна дуже любить вивозити до себе українських дітей і розповідати, як їм забороняли в Україні говорити на «радном русскам язикє»!
Всім, хто в тій чи іншій формі та контексті розповсюджує маячню про «заборону русскаґо язика» в Україні, вартувало б задуматися бодай про те, що це є абсолютно однозначним підспівуванням російській пропаганді. Та й всім, хто це толерує, також було б непогано зрозуміти це.
Якщо ви й справді боїтеся «заборони» та зникнення російської мови з лексикону українських дітей, то варто задуматися про те, щоб змінити країну. А якщо вам методи не такі, то ви трохи пізно всралися, бо єдиний правильний метод — це говорити зі своєю дитиною в Україні українською мовою від її народження.
Для всіх, хто цього не зробив (з різних причин), всі методи потім будуть «не такі». У нас більше нема часу на «лагідну українізацію», яка не працює й у нас не буде більше іншого шансу на виживання.