Толерантність — це прихована смерть у перспективі із біологічного погляду. Підтверджено століттями українсько-московитської історії.
Чи ми, українці, не навчились оцінювати загрози адекватно за 11 років війни? А відколи більшість журналістів перестала просто робити свою роботу — бути таким зубастим і гавкучим псом?
Оцей тиждень срачу з Овальним кабінетом у Білому домі — добре підсвітив тріщини нашої професії, коли шалені емоції беруть гору над розумом. Коли тверезий аналіз заміняють якісь команди чірлідінґу з помпонами.
Зовсім не «раді» за олігархічні канали й недоїдки каналів кума путіна, які чудово влаштували своє краще життя на мільярди податків часів війни. Їм так чудово, що вони запускають «колесо фортуни» з Юрою Горбуновим і серіали для «бабусь», яких вони за старими методичками вважають жінок 1970-х (!) років народження.
Але вже ж... Бути журналістом сучасного часу — постійно змінюватись, вивчати нові технології та не чекати того, що стане ліпше, і гроші потечуть на тебе золотою рікою.
РФ і КНР прийдутьтуди, куди їм дадуть змогу прийти, а відтак і не дадуть по руках. Слід розуміти, що московія ніколи не припиняла спроб влізти сюди, в Україну, зокрема і руками вітчизняних медіаповій.
Он, уже дохріна московських «експертів» так присмоктались до каналів і YouTube, що багато люду вважає їх або українцями, або друзями України. Ще і розказує, що ти всьо врьош, бо уже наслухались якихось солов'їв і жирнових.
Якраз відбиття атак РФ та КНР на мізки, плюс — осучаснення і робота на полі ворога. Про всяку толерантність, хуєрантність, просто послухати й потерпіти наративи другої сторони про «Україні треба проросійський лідер» — треба гнати сцяними тряпками.
Далі треба називати речі своїми іменами. Пам'ятаємо, як пару місяців тому за діло дорікнули «Крим.Реалії», яке видавало за цивільну полонену кримську бабу, котра в 2014 році взяла російське громадянство і 4 з гаком роки була слідчою в окупантських силових органах.
(Текст вони, звісно, поправили, а от осад лишився. Так не робиться, шановні колеги-журналісти, особливо, коли країна у вирі геноцидальної війни проти у рази дужчого ворога).
Україні треба зберегти демократію, максимальні кордони та людей, а на перших поствоєнних виборах вибрати людей, які забезпечать основний запит на безпеку і оборону. Плюс — повернутися до практики коаліціад нацдемів у Раді та уряді.