Соціальні мережі та сучасні технології не допомогли новим політичним силам пробитися до місцевих рад.
Цьогорічні місцеві вибори, в частині партійних результатів, визначили низку позитивних тенденцій. Наприклад, хороший результат показали ті партії, які поєднували:
1) наявність чіткої, а не розмитою, позиції з різних питань;
2) наявність людей, які на особистому прикладі, на рівні своєї діяльності, демонстрували прихильність задекларованої позиції, а також мають позитивні результати.
Тому й закономірно, що політики/партії, які робили ставку виключно на технології, витратили більше ресурсів, ніж отримали результатів. Окремо — цікаво проаналізувати результати по регіонах.
Не можу не написати про мою рідну Вінниччину. У тому числі й тому, що там склалася досить рідкісна ситуація, коли партія УСГ Володимира Гройсмана отримала повну перевагу не тільки над міською та обласною радами, а й на рівні міра — Сергій Моргунов знову переобрався.
Наскільки я розумію, в жодному іншому регіоні немає такої переваги у якийсь із партій. Так, є кілька мерів, які завели досить великі фракції для своїх партій до міських рад.
Зокрема, Руслан Марцінків в Івано-Франківську, або Владислав Атрошенко в Чернігові — вони отримали понад 60% для своїх партій. Але ніхто з мерів не отримав контроль над облрадою або місцевими радами в регіоні.
У випадку з УСГ, думаю, це результат роботи особистостей на бренд партії. У Гройсмана є хороший бекграунд як прем'єра, а заходів Моргунов за 6 років зміг утримувати Вінницю в статусі "кращого для життя міста України".
Ну, а на тлі некомпетентності влади на загальноукраїнському рівні, це виглядає логічно. Бо люди вибирають тих, хто свою компетентність навпаки продемонстрував.
Так що тут результат — це результат чесної конкуренції та хорошої роботи. Адже підтримка і позитивне ставлення жителів до лідерів партії були максимально конвертовані в депутатські мандати обласної та міської рад.