Тож лише націоналізм і озброєна спільною ідеєю нація допомагають решті людству не звалитися у глобалістський маразм. Слід згадати класиків.
Скажімо той, хто любить слово «демократія», але ніколи не читав Алексіса де Токвіля, ніколи не зрозуміє, що це таке. Цей французький мислитель XIX століття чітко пояснює, як демократія веде до деспотії, і на що треба звернути увагу, аби в подальшому цьому протистояти.
Тезово: «Ми всі хочемо віддати правління собою комусь іншому, так як у нас є купа нагальних справ: мені потрібно займатися дітьми, мені потрібно йти на роботу, у мене проблеми з дружиною або з чоловіком та ін. Нехай займуться інші хлопці. І взагалі, чесно кажучи, по неділях хочеться займатися барбекю, а не політикою».
Аргумент Токвіля наступний: «Якщо ви так себе ведете, то в якийсь момент ви перетворюєтеся якщо не в худобу, то, принаймні, в добре доглянуту корову, якій дають можливість жувати траву чи барбекю, запиваючи його пивом. Але при цьому у вас відбирають ті якості життя, які і роблять людину людиною».
Не впевнений, що така аристократична позиція Токвіля зрозуміла багатьом. Але, принаймні, це один з класичних аргументів, чому потрібно приймати участь у політичному житті.