Попри щорічні істерики московитів і сіоністів, ми пам'ятаємо українських Героїв. А ще не забудемо про відібрані історичні землі Закерзоння.
Про ці дві історичні події, які відбулися у 1940 роках нагадує історик і фронтовик Юрій Григор'єв. Слід зауважити, що вони взаємопов'язані й засвідчують українофобське ставлення наших східних та західних сусідів, якого не позбулися і по нині.
28 квітня 1943 року постала Українська дивізія січових стрільців «Галичина», або 14-та ґренадерська дивізія військ СС «Галичина». У цей день лев Короля Данила знову став символом боротьби за свободу української нації, символом протистояння Європи та Азії.
«Кожен дивізійник став тим самим левом, що постав проти червоної орди, написав історик. Голодомор, розстріли, в'язниці, депортації, підірвані собори та стежки з ікон — все не пройшло безслідно, а тому на зустріч червоним окупантам стали українці у лавах дивізії «Галичина». Вони стали символом, як і Українська Повстанча Армія.
Комуністи, думаючи, що вони перемогли, переписали історію та змусили більшість українців забути справжні звірства червоного терору, натомість дивізійників використовували, як кістку. Московити ще досі піняться через дивізію, і це нормально. Все, що має український характер — має викликати подразнення у ворогів», — підкреслив Юрій Григор'єв.
Також необхідно пригадати, як поляки, послуговуючись допомогою Кремля й особисто диктатора Іосіфа Сталіна, забирали західноукраїнські території. Закликаємо читачів пом'янути жертв операції «Вісла», яка відбулася весною 1947 року.
Вона може слугувати черговою ілюстрацією антиукраїнських етнічних чисток, які здійснили польські комуністи разом зі спецслужбами СССР. Хоча для багатьох українців термін «Захід України» вміщує у собі декілька областей сучасної держави, проте, більшість забуває про Холмщину, Надсяння, Підляшшя та Лемківщину.
Саме там 1947-го і розгорнулася страшна панорама для української нації: 28 квітня польські окупанти пліч-о-пліч з окупантами московитськими розпочали відкритий терор. Українцям, які проживали на західноукраїнських землях буквально пускали кров.
Про масові депортації, вбивства, тортури та спалення українських поселень можна дізнатися не тільки з історичних джерел, а і від очевидців операції «Вісла». Вони втратили свої домівки та побачили всі «плоди» комуністичного раю.
«Незрозумілі дії комуністів обійшлися дорого для українців. Вороги завзято депортували, катували українців, але від цього землі не втратили своє сакральне значення для нашої нації. Біля Сяну завжди вирував український дух.
Там лунала українська мова, вперше в історії пролунав Гімн «Ще не вмерла України»... Зрештою, ці землі просочені нашою кров'ю. Відмовитися від свого назавжди не дозволяє патріотам совість та пам'ять про тих, хто чинив до останнього подиху спротив депортації», — підсумував історик.
Насамкінець медіаагенція «Останній Бастіон» закликає читачів пам'ятати про те, що добровольці дивізії «Галичина» воювали для захисту своїх родин від комуністичного терору. Й окрім цього спробувати здобути українську державність, але програли.