Українська і західна громадськість перебільшують роль путінських опричників, заплямованих кров'ю невинних. У Кремлі є "сірий кардинал".
Йдеться про директора Служби зовнішньої розвідки ресурсної федерації московії (далі, СВР РФ – прим. ред.) Сєргєя Наришкіна. Днями його відомство "розродилося" власним пропагандистським журналом, який унаочнив бажання головного російського розвідника замінити Владіміра Путіна на президентській посаді.
Друковане видання з бравурно-пафосною назвою "Разведчікъ" знайомить читачів зі світоглядом, який давно опанував коридори та бункери Кремля, але досі лишався у тіні. На першій сторінці журналу – знімок Путіна, датований груднем 2020 року з нагоди 100-річчя СВР РФ, і гасло служби (подаємо адаптований український переклад – прим. ред.): «Наше прагнення до знань не для слави, а для пізнання правди на благо держави».
Всередині нас нібито привітно й особисто зустрічає сам Наришкін, якого ще торік кремлівський бункерний щур публічно принизив на засіданні російської Ради національної безпеки. Директор СВР РФ у своїй великій вступній статті дає "захопливу" візію на свій утопічний і уявний світ, де росіянам має бути відведене одне з ключових місць на рівні з КНР, США і ЄС.
Програмний текст під назвою "Розвідка і світ" торкається всіх важливих проблем, з якими сьогодні стикаються ідейні послідовники Меєра Триліссера, Павла Судоплатова Алєксандра Сахаровського, Владіміра Крючкова та Євгєнія Прімакова. Варто одразу перерахувати викладені особисто Наришкіним основні виклики для РФ:
Журнал "Разведчікъ", створений наприкінці минулого, має великі амбіції, адже це – не лише внутрішній PR-хід, а ще й насичений проникливими аналітичними текстами. Відверто кажучи, друковане видання СВР РФ пропагує велич спадкоємців чорної роботи вбивці Судоплатова і зводить наклепи на західних колег-розвідників.
Крім того, читач вказаного ресурсу Наришкіна популяризує євразійську модель розвитку, яка, на думку кремлівських старців, «краща за глобалізацію, котру просуває колективний Захід», а також звинувачує Польщу у намірах «анексувати Західну Україну під приводом гуманітарного захисту, тоді, як Росія стоїть га заваді спробам відродити Річ Посполиту». Власне, нічого нового, хоча подано у доволі специфічній і примітивно-науковій манері.
На загал, "Разведчікъ" – це не коротке чтиво на ніч для абикого, 102 сторінки якого наповнені уроками викривленої російської та світової історії, прославленням совєцьких "героїв" і розвідників (як той же Судоплатов – прим. ред.), вправами з подолання стресу, ба навіть конкурсом для студентів-міжнародників (а це de facto спроба вербування). Журнал доступний поки що виключно російською мовою, але за твердженням пресслужби СВР РФ, невдовзі з'являться англійська і китайська версії.
Певно, вітчизняним розвідникам слід звернути увагу на журнал прислуги Наришкіна, адже він актуалізує намагання директора СВР РФ стати наступником Путіна. Невідомо, якої думки про це ґебісти під проводом Ніколая Патрушева, генералітет під командуванням Сєргєя Шойгу і голота Євгєнія Прігожина, але не інакше, що гризня за спадок бункерного діда набуває нових обрисів.
Сам же кремлівський щур давно не хвалив публічно свого головного розвідника, тому видання друком "Разведчіка" – спроба Наришкіна вийти з тривалої опали заради власного місця під Сонцем. Які будуть результати цього зухвалого кроку, покаже час...
Водночас "Останній Бастіон" нагадує читачам, що не варто перебільшувати "вкиди" різних засланих Кремлем "аналітиків" і "експертів" з приводу швидкого розвалу РФ. Країна-агресор має міцний фундамент, а тамтешній режим готовий до будь-якого, навіть катастрофічного для себе, розвитку подій.