Царат всіляко заважав розвитку і поширенню грамоти та науки рідною мовою українців. Але знайшлися ентузіасти, які кинули виклик режиму.
Показові докази для медіаагенції «Останній Бастіон» надали співробітники Лубенського краєзнавчого музей імені Гната Стеллецького. Зокрема, йдеться про підшивки газети «Рада» (під №284) за грудень 1913-го, коли до вибуху Першої світової війни лишалося пів року.
Так, обраний на той час земськими зборами голова Лубенської повітової управи Дмитро Боярський посприяв появі Школи імені Тараса Шевченка й ухваленню 4 стипендій на честь Великого Кобзаря. Ця працьовита і поступова людина мала чималий вплив не лише на земські, а й губернські справи.
«6 грудня у помешканні земської управи віддбулися загальні збори членів товариства допомоги початковій освіті та дотепним забавкам, ініційовані паном Боярським. Товариство існує тільки перший рік, але має вже до 200 членів. На жаль, і за браком коштів не може виконати у широкому розмірі програми своєї діяльности, тож мусить обмежуватись тим, що тепер можливо: впоряджає народні лекції по найдешевшій ціні, а то й безплатно, дотепні розваги для дітей, концерти, вистави тощо.
Загальні збори ухвалили конче заснувати школу, асигнувавши поки 1 000 карбованців і доручивши земській раді звернутися до громадських інституцій, товариських банків із проханням помогти у цій корисній справі та вдатися негайно до міністерства торгівлі й промисловости за дозволом на заснування школи. У школу мають приймати хлопців і дівчат (із 12 років), що скінчили початкові школи.
Кожному можна буде вчитися всіх предметів, які буде заведено в школі, або вибирати з них по своїй уподобі. Обміркувавши питання про заснування бібліотеки, збори асигнували на неї 100 карбованців. Рада товариства також має на думці різдвяними святками впорядити дві ялинки для дітвори: одну платну — для заможних дітей, другу для бідноти безплатно, а на масниці впорядити карнавал на фонд народного дому», — сповіщали лубенські патріоти 1913 року.
Знаково, але питання спорудження Народного дому у Лубнах поділилися. Одні меценати й ентузіасти обстоювали, щоби, попри малі кошти, зібрані на цю мету, як найхутчіше розпочати справу із побудовою дому дешевого типу, інші, — пропонували не квапитися й зібрати більше грошей, але велика війна завадила процесу.
Однак медіаагенція «Останній Бастіон» закликає своїх читачів не забувати про те, що українізацію єдиного на Полтавщині вишу під час Перших визвольних змагань започаткував Олекса Левитський. Складні виклики буремного часу не лякали ентузіастів-просвітників.