В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників і захисниць
Сьогодні, 12 лютого, в Міністерстві оборони України відбувся щоденний ранковий церемоніал вшанування захисників і захисниць України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави та під час проведення міжнародних операцій дз підтримання миру і безпеки.
У заході взяли участь близькі та родичі полеглих героїв, представники керівництва Міністерства оборони України, офіцери та працівники структурних підрозділів оборонного відомства, Генерального штабу ЗС України, представники НГУ, військовослужбовці Київського гарнізону.
Дзвін Пам’яті пролунав двадцять шість разів...
Цього дня у 2015 році, захищаючи Україну на Сході України загинули:
Сержант АСМОЛОВ Андрій Вікторович
Андрій Асмолов - мобілізований 17 травня 2014-го. Начальник автослужби, 40-й окремий мотопіхотний батальйон, 17-а окрема танкова бригада. Зумів вибратися з Іловайського котла. Побував вдома в короткочасній відпустці.
12 лютого 2015-го загинув на позиції «Олімп» опорного пункту «Мойша» — східна околиця Дебальцевого під час мінометного обстрілу терористами.
Вдома залишились мама, брат, дружина, донька та син.
Сержант БОЙКО Олександр Вячеславович
Олександр Бойко - мобілізований у серпні 2014-го, старший навідник 4-го мінометного розрахунку, 93-тя окрема механізована бригада.
12 лютого 2015-го загинув від осколкового поранення під час мінометного обстрілу терористами села Водяне (Ясинуватський район).
Без Олександра залишилися дружина, син, донька.
Старшина БОНДАР Василь Васильович
Василь Бондар - мобілізований 5 серпня 2014-го із Києва, де проживав з сім'єю. Водій, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.
Кілька разів на передовій потрапляв до небезпечних для життя пригод, виходив з них живим. 12 лютого 2015-го загинув у боях за Дебальцеве — осколкове поранення у серце. Перебував у списках зниклих безвісти.
Без Василя залишилися дружина, двоє дітей.
Солдат БРАУХ Андрій Васильович
Андрій Браух - мобілізований у березні 2014-го, механік-водій, 30-а окрема механізована бригада.
12 лютого 2015-го смертельно поранений у бою за контроль над селом Логвинове — на трасі Дебальцеве — Артемівськ. Тоді ж полягли вояки батальйону «Донбас» Андрій Камінський, Роман Мельничук, Володимир Самойленко, Володимир Панчук, Анатолій Поліщук, старший лейтенант 79-ї бригади Ігор Марквас, поранень зазнав Михайло Левківський.
Підрозділи ЗСУ займають штурмом частину Логвинового та розблоковують трасу Бахмут — Дебальцеве, в селі залишилися осередки опору, які придушуються; частини батальйону «Донбас» проводять зачистку селища і прилеглої ділянки траси. Танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменш 8 російських Т-72 5-ї танкової бригади, з українського боку втрати в техніці склали 2 танки батальйону «Донбас», у 30-ї бригади — 2 танки та БМП. В бою по очистці Логвинового вояки «Донбасу» спільно із ЗСУ ліквідували до 50 одиниць живої сили терористів, полонили 12, знищено ворожий танк, підбито БТР. По мірі просування вглиб населеного пункту «Донбас» потрапив у засідку та, розбившись на дві групи, почав відхід — перша група відходила із полоненими, друга група прикривала. В групі прикриття загинули Анатолій Поліщук-«Кемел», Володимир Панчук-«Араб», Андрій Камінський-«Впевнений», Роман Мельничук-«Санта», Володимир Самойленко-«Вован», було підбито вантажівку. БМП, у якому пересувався Володимир Панчук, потрапила в засідку терористів, вояки зайняли оборону та довго стримували противника, запобігши потраплянню в кільце та нападу на військову колону. Незважаючи на переважання противника у живій силі, група змогла ліквідувати в бою понад 20 терористів.
Без Андрія лишились батьки.
Солдат ГИРМАН Сергій Миколайович
Сергій Гирман - проходив строкову службу у Збройних Силах України. Проживав із сім'єю у Дмитрівці, працював в ПАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат».
Мобілізований, 40-й окремий мотопіхотний батальйон, 17-а окрема танкова бригада. В складі 40-го батальйону пройшов бої за Іловайськ.
Загинув 12 лютого 2015 року в останні дні оборони міста Дебальцеве внаслідок прямого влучання ворожої міни в бліндаж на опорному пункті «Зозо» біля селища Новогригорівка.
Вдома залишилися батьки, дружина, двоє дітей.
Солдат КАМІНСЬКИЙ Андрій Ігорович
Андрій Камінський - уквітні 2014-го долучився до руху «Правий сектор», потім пішов дбровольцем батальйон «Донбас»; солдат, стрілець-гранатометник гранатометного взводу.
Брав участь у боях, пройшов навчання в школі сержантів. В 20-х числах лютого мав під час відпустки одружитись.
12 лютого 2015-го батальйон зайшов в село Логвинове — розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. Внаслідок штурму в село по центру вдалося увійти лише 2 ротам 30-ї бригади, бійці якої взялися встановлювати контроль над Логвиновим, зазнаючи втрат. Контроль над Логвиновим встановити не вдалося — дії військовиків були скуті ударами ворожої артилерії, підрозділ десантників 79-ї бригади (мав синхронно увійти в село з флангу) потрапив під танковий обстріл; загін же 24-ї бригади взагалі не дістався Логвинового.
Андрій підбив ворожий БТР, в цьому часі напарник зазнав поранення. Коли Камінський поповз до нього, щоб допомогти, противник відкрив вогонь з танків, добиваючи поранених, від обстрілу загорілася вантажівка, тіло Андрія сильно обгоріло.
Тіло Андрія вивезли 21 лютого. Похований в Дніпродзержинську.
Батько Андрія Ігор Камінський теж захищав Батьківщину — офіцер батальйону «Донбас», у квітні 2015-го зазнав важкої контузії під час ворожого обстрілу позицій біля села Широкине.
Капітан КОМАРОВ Олексій Миколайович
Олексій Комаров - в армії з початку 1990-х. В зоні ведення бойових дій з травня 2014-го. Заступник командира батареї з озброєння, 30-а окрема механізована бригада.
12 лютого 2015-го загинув під час бою за Дебальцеве при масованому обстрілі позицій російськими бойовиками. Підрозділи ЗСУ займають штурмом частину Логвинового та розблоковують трасу Бахмут — Дебальцеве, в селі залишилися осередки опору, які придушуються; частини батальйону «Донбас» проводять зачистку селища і прилеглої ділянки траси. Танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменш 8 російських Т-72 5-ї танкової бригади, з українського боку втрати в техніці склали 2 танки батальйону «Донбас», у 30-ї бригади — 2 танки та БМП. В бою по очистці Логвинового вояки «Донбасу» спільно із ЗСУ ліквідували до 50 одиниць живої сили терористів, полонили 12, знищено ворожий танк, підбито БТР. По мірі просування вглиб населеного пункту «Донбас» потрапив у засідку та, розбившись на дві групи, почав відхід — перша група відходила із полоненими, друга група прикривала.
Вдома залишилися дружина, також військовик, та 16-річний син.
Солдат КОСТЬ Ярослав Васильович
Ярослав Кость - мобілізований, майстер групи регламенту та ремонту, 128-ма окрема гірсько-піхотна бригада.
12 лютого 2015-го загинув під час артилерійського обстрілу терористами під Дебальцевим; у тому бою загинув і майор Віталій Постолакі. Вважався зниклим безвісти. Про загибель повідомили брат, який на той час також перебував у лавах ЗСУ.
Без Ярослава лишились дружина, двоє дітей — 14-літня донька й 7-літній син.
Молодший сержант КРАВЧЕНКО Олександр Дмитрович
Олександр Кравченко - на фронт пішов добровольцем; молодший сержант 169-го навчального центру Сухопутних військ, інструктор роти матеріального забезпечення.
Загинув 12 лютого 2015-го у боях за Дебальцеве поблизу Луганського.
Без Олександра лишилися брати.
Солдат ЛІСОВЕНКО Дмитро Іванович
Дмитро Лісовенко - з серпня 2014 року проходив службу на Сході України на посаді командира бойової машини 1 роти 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади ЗСУ.
12 лютого 2015 року загинув під час мінометного обстрілу терористами в с. Новогригорівка, Бахмутського району, Донецької області при виконанні бойового завдання.
Рахувався зниклим безвісти.
Вдома лишилися дружина Ірина та двоє неповнолітніх дітей — Данило (2010 р.н.) та Тимофій (2013 р.н.).
Старший МАРКВАС Ігор Йосипович
Ігор Марквас - командир взводу 79-ї окремої аеромобільної бригади.
12 лютого 2015-го бійці батальйону зайшли в село Логвинове — розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. Внаслідок штурму в село по центру вдалося увійти лише 2 ротам 30-ї бригади, бійці якої взялися встановлювати контроль над Логвиновим, зазнаючи втрат. Контроль над Логвиновим встановити не вдалося — дії військовиків були скуті ударами ворожої артилерії, підрозділ десантників 79-ї бригади (мав синхронно увійти в село з флангу) потрапив під танковий обстріл; загін же 24-ї бригади взагалі не дістався Логвинового.
Загинув у бою за Логвинове.
Без Ігоря лишилась мама, дружина, доросла донька.
Солдат МЕЛЬНИЧУК Роман Вікторович
Роман Мельничук - сапер, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Санта».
12 лютого 2015-го частини ЗСУ займають штурмом частину Логвинового та розблоковують трасу Бахмут — Дебальцеве, в селі залишилися осередки опору, які придушуються; частини батальйону «Донбас» проводять зачистку селища і прилеглої ділянки траси. Танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменш 8 російських Т-72 5-ї танкової бригади. Загинув у бою з терористами, тоді також полягли бійці «Донбасу» Андрій Камінський, Володимир Самойленко, Володимир Панчук, Анатолій Поліщук та 30-ї ОАМБр Андрій Браух, Микола Сущук, Володимир Шульга, 79-ї бригади — Ігор Марквас та Володимир Суслик. БМП, у якому пересувався Володимир Панчук, потрапила в засідку терористів, вояки зайняли оборону та довго стримували противника, запобігши потраплянню в кільце та нападу на військову колону. Незважаючи на перевагу противника у живій силі, група змогла ліквідувати в бою понад 20 терористів.
Без Романа лишилися мама, старша сестра, бабуся.
Сержант ПАНЧУК Володимир Феліксович
Володимир Панчук - доброволець з початку бойових дій на сході України, командир міномета, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Араб».
12 лютого 2015-го частини ЗСУ займають штурмом частину Логвинового та розблоковують трасу Бахмут — Дебальцеве, в селі залишилися осередки опору, які придушуються; частини батальйону «Донбас» проводять зачистку селища і прилеглої ділянки траси. Танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменш 8 російських Т-72 5-ї танкової бригади. Загинув в бою з терористами, тоді також полягли бійці «Донбасу» Андрій Камінський, Роман Мельничук, Володимир Самойленко, Анатолій Поліщук та 30-ї ОАМБр Андрій Браух, Микола Сущук, Володимир Шульга, 79-ї бригади — Ігор Марквас та Володимир Суслик.
БМП, у якому пересувався Володимир, потрапила в засідку терористів, вояки зайняли оборону та довго стримували противника, запобігши потраплянню в кільце та нападу на військову колону. Незважаючи на переважання противника у живій силі, група змогла ліквідувати в бою понад 20 терористів.
19 лютого бійці «Донбасу» обміняли одного полоненого терориста на тіла загиблих «Кемела» і «Араба» та тіло одного військовика ЗСУ.
Без Володимира лишилась батьки, дружина, троє дітей, молодша донька — 2011 р.н.
Сержант ПОЛІЩУК Анатолій Олександрович
Анатолій Поліщук - з квітня 2014-го подавав заявки у батальйон «Донбас», ходив до військкомату за повісткою, йому скрізь відмовляли, просили ще чекати. В серпні 2014-го забрали в батальйон «Донбас»; командир відділення. В зону бойових дій потрапив у січні 2015-го. Спочатку був біля Бахмутки, потім в Артемівську; супроводжував колони, які вивозили дітей.
12 лютого 2015-го бійці батальйону зайшли в село Логвинове — розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. Внаслідок штурму в село по центру вдалося увійти лише 2 ротам 30-ї бригади, бійці якої взялися встановлювати контроль над Логвиновим, зазнаючи втрат. Контроль над Логвиновим встановити не вдалося — дії військовиків були скуті ударами ворожої артилерії, підрозділ десантників 79-ї бригади (мав синхронно увійти в село з флангу) потрапив під танковий обстріл; загін же 24-ї бригади взагалі не дістався Логвинового.
Загинув у бою за Логвинове. Тоді ж полягли Андрій Браух, Андрій Камінський, Ігор Марквас, Роман Мельничук, Володимир Панчук, Володимир Самоленко, Володимир Суслик, Микола Сущук, Володимир Шульга.
Три мертвих за одного живого — так «виміняли» тіло Анатолія добровольці батальйону «Донбас» у терористів.
Без батька лишилось двоє дітей.
Майор ПОСТОЛАКІ Віталій Андрійович
Віталій Постолакі - після окупації Криму російськими військами як офіцер запасу пішов до військкомату, де йому відмовили. Після 3-ї відмови написав звернення до міністра оборони й начальника Генштабу. Врахувавши послужний список, Постолакі доручили очолювати розвідку 128-ї бригади.
Командир розвідувального підрозділу 128-ї гірсько-піхотної бригади; у серпні 2014-го перебував на передовій у Дебальцевому.
12 лютого 2015-го загинув у бою на спостережному пункті базового табору 128-ї бригади, тоді ж полягли ще 7 захисників, серед них — Василь Бондар, Ярослав Кость.
Під час евакуації тіл загиблих з Дебальцевого в автомобіль «Урал» влучив снаряд біля села Новогригорівка Артемівського району. У вантажівці були тіла 12 військових, серед них і майора Віталія Постолакі. Після довгих пошуків його тіло літаком доправили до Ужгорода.
Без Віталія лишилися мама, дружина, дві доньки.
Солдат САМОЛЕНКО Володимир Іванович
Володимир Самоленко - з травня 2014-го — доброволець, стрілець-гранатометник, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Вован», на фронт пішов з Майдану. Брав участь у звільненні Курахового, Лисичанська, Попасної.
Під час боїв за Іловайськ, рятуючи з-під обстрілу вантажівку з боєприпасами, Володимир зазнав осколкового поранення в руку, після лікування повернувся до підрозділу.
12 лютого 2015-го українські десантники займають штурмом частину села Логвинове та розблоковують трасу Бахмут — Дебальцеве. У селі залишилися осередки опору, які придушуються; частини батальйону «Донбас» проводять зачистку селища і прилеглої ділянки траси. Танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменше 8 російських Т-72 5-ї танкової бригади, з українського боку втрати в техніці склали 2 танки батальйону «Донбас», у 30-ї бригади — 2 танки та БМП.
Володимир загинув у бою з терористами, тоді також полягли бійці «Донбасу» Андрій Камінський, Роман Мельничук, Володимир Панчук, Анатолій Поліщук та 30-ї ОАМБр Андрій Браух, Олексій Комаров, Микола Сущук, Володимир Шульга, 79-ї бригади — Ігор Марквас та Володимир Суслик.
У бою із «зачистки» Логвинового вояки «Донбасу» спільно із ЗСУ ліквідували до 50 одиниць живої сили терористів, полонили 12, знищено ворожий танк, підбито БТР. По мірі просування вглиб населеного пункту «Донбас» потрапив у засідку та, розбившись на дві групи, почав відхід — перша група відходила із полоненими, друга група прикривала. В групі прикриття загинули Анатолій Поліщук-«Кемел», Володимир Панчук-«Араб», Андрій Камінський-«Впевнений», Роман Мельничук-«Санта», Володимир Самоленко-«Вован», було підбито вантажівку. БМП, у якому пересувався Володимир Панчук, потрапила в засідку терористів, вояки зайняли оборону та довго стримували противника, запобігши потраплянню в кільце та нападу на військову колону. Незважаючи на переважання противника у живій силі, група змогла ліквідувати в бою понад 20 терористів.
Без Володимира лишилися дружина та донька.
Старший прапорщик СУСЛИК Володимир Михайлович
Володимир Суслик - мобілізований на початку серпня 2014-го, командир розвідувального відділення, відділення, 79-та окрема аеромобільна бригада. 4 місяці захищав Донецький аеропорт, був одним з останніх, хто полишав летовище.
12 лютого 2015-го увечері загинув під Логвиновим в результаті танкового обстрілу терористами у часі боїв за Дебальцеве — надавав першу допомогу пораненому вояку.
Того дня частини ЗСУ займають штурмом частину Логвинового та розблоковують трасу Бахмут — Дебальцеве, в селі залишилися осередки опору, які придушуються; частини батальйону «Донбас» проводять зачистку селища і прилеглої ділянки траси. Танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменш 8 російських Т-72 5-ї танкової бригади.
Загинув у бою з терористами, тоді також полягли бійці «Донбасу» Андрій Камінський, Роман Мельничук, Володимир Самойленко, Володимир Панчук, Анатолій Поліщук та 30-ї ОАМБр Андрій Браух, Микола Сущук, Володимир Шульга, 79-ї бригади — Ігор Марквас та Володимир Суслик. У бою по очистці Логвинового вояки «Донбасу» спільно із ЗСУ ліквідували до 50 одиниць живої сили терористів, полонили 12, знищено ворожий танк, підбито БТР. По мірі просування вглиб населеного пункту «Донбас» потрапив у засідку та, розбившись на дві групи, почав відхід — перша група відходила із полоненими, друга група прикривала. В групі прикриття загинули Анатолій Поліщук-«Кемел», Володимир Панчук-«Араб», Андрій Камінський-«Впевнений», Роман Мельничук-«Санта», Володимир Самойленко-«Вован», було підбито вантажівку. БМП, у якому пересувався Володимир Панчук, потрапила в засідку терористів, вояки зайняли оборону та довго стримували противника, запобігши потраплянню в кільце та нападу на військову колону. Незважаючи на переважання противника у живій силі, група змогла ліквідувати в бою понад 20 терористів.
Без Володимира лишились батьки, сестра, малолітній син.
Старший солдат СУЩУК Микола Володимирович
Микола Сущук - відслужив строкову службу в 30-й бригаді, залишився по контракту. На фронті з весни 2014-го, навідник, 30-та окрема механізована бригада.
12 лютого 2015-го зник безвісти в часі бою біля Логвинового на трасі Дебальцеве — Артемівськ, підрозділ мав завдання допомогти вийти воякам із оточення; танк підірвався на міні. 12 лютого 2015-го частини ЗСУ займають штурмом частину Логвинового та розблоковують трасу Бахмут — Дебальцеве, в селі залишилися осередки опору, які придушуються; частини батальйону «Донбас» проводять зачистку селища і прилеглої ділянки траси. Танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменш 8 російських Т-72 5-ї танкової бригади, з українського боку втрати в техніці склали 2 танки батальйону «Донбас», у 30-ї бригади — 2 танки та БМП. БМП, у якому пересувався Володимир Панчук, потрапила в засідку терористів, вояки зайняли оборону та довго стримували противника, запобігши потраплянню в кільце та нападу на військову колону. Незважаючи на переважання противника у живій силі, група змогла ліквідувати в бою понад 20 терористів.
Був прикопаний біля танка, у якому згорів, Микола і ще один вояк. У тому бою полягли вояки батальйону «Донбас» Андрій Камінський, Роман Мельничук, Володимир Самойленко, Володимир Панчук, Анатолій Поліщук, старший лейтенант 79-ї бригади Ігор Марквас, поранень зазнав Михайло Левківський.
Упізнаний серед загиблих за експертизою ДНК.
Без Миколи залишилися батьки, двоє маленьких дітей.
Солдат ТОПІХА Андрій Олександрович
Андрій Топіха - водій, 93-тя окрема механізована бригада. На фронті з початку осені 2014 року, після демобілізації планував одружитися.
14 лютого 2015-го загинув, потрапивши під мінометний вогонь терористів при виконанні бойового завдання поблизу села Піски Ясинуватського району. Тоді ж загинув солдат батальйону «Фенікс» Михайло Губриченко.
Лейтенант медичної служби ТРЕПКО Владислав Віталійович
Владислав Трепко - лейтенант медичної служби, ординатор операційно-перев'язочного відділення 30-ї окремої механізованої бригади Владислав Трепко врятував на фронті сотні життів, робив складні операції в польових умовах. Зі своєю бригадою побував у «гарячих» точках, під обстрілами «Градів» в Тельмановому, у боях під Степанівкою. Під час загострення боїв в районі Дебальцевого наприкінці грудня 2014 офіцер був у відпустці до 15 лютого 2015 року, з фронту зателефонували й попросили повернутися.
Загинув у ніч на 12 лютого 2015 року під час чергового обстрілу в районі міста Дебальцеве. Тоді Влад ціною свого життя врятував пораненого бійця. Офіцер-хірург у полі під обстрілами запустив серце пораненого, затягнув його у «швидку» й продовжував надавати медичну допомогу. А коли їхню «швидку» обстріляли, Влад накрив його своїм тілом, але сам зазнав смертельного поранення. Боєць, якого врятував Влад, вижив.
Залишилися мати Ніна Миколаївна, батько Віталій Володимирович, двоє братів, сестра, кохана Юлія та донька Вікторія, яка народилася вже після загибелі батька, 21 жовтня 2015 року
Солдат ТУРКОВ Ігор Леонідович
Ігор Турков - солдат 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас».
Загинув 12 лютого 2015 року. Того дня бійці батальйону зайшли в село Логвинове — розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. Внаслідок штурму в село по центру вдалося увійти лише 2 ротам 30-ї бригади, бійці якої взялися встановлювати контроль над Логвиновим, зазнаючи втрат. Контроль над Логвиновим встановити не вдалося — дії військовиків були скуті ударами ворожої артилерії, підрозділ десантників 79-ї бригади (мав синхронно увійти в село з флангу) потрапив під танковий обстріл; загін же 24-ї бригади взагалі не дістався Логвинового. В цьому бою також загинули: Андрій Браух, Андрій Камінський, Роман Мельничук, Володимир Панчук, Анатолій Поліщук, Володимир Самоленко, Володимир Суслик, Микола Сущук, Володимир Шульга.
У липні 2017 року волонтери гуманітарної місії «Евакуація-200» доставили останки до м. Дніпро, ідентифікований за експертизою ДНК.
Залишилися мати, двоє старших братів, дружина та троє дітей: дві доньки і неповнолітній син.
Старший солдат ФЕДОРЧЕНКО Сергій Сергійович
Сергій Федорченко - мобілізований в травні 2014-го, стрілець, 40-й окремий мотопіхотний батальйон — 17-та окрема танкова бригада.
12 лютого 2015-го загинув на опорному пункті «Мойша» — східна околиця Дебальцевого.
Без Сергія залишилася дружина, двоє дітей.
Старшина ШЕВЧЕНКО Олег Іванович
Олег Шевченко - старшина, 3-й взвод, 1-ша штурмова рота, 40-й окремий мотопіхотний батальйон — 17-а окрема танкова бригада.
Загинув 12 лютого 2015 р. в останні дні оборони міста Дебальцеве внаслідок прямого влучання ворожої міни в бліндаж на опорному пункті "Зозо" біля селища Новогригорівка. Разом з Олегом в бліндажі загинули солдат Сергій Гирман і солдат Дмитро Лісовенко.
Молодший сержант ШУЛЬГА Володимир Олександрович
Володимир Шульга - народився Володимир 15 серпня 1991 року в селі Веселий Поділ Семенівського району Полтавської області у багатодітній родині. У 1998 році пішов навчатися до Веселоподільської ЗОШ.
Коли Володимиру виповнилося 13 років, він залишився без мами, а тато після отриманої травми залишився інвалідом. Після цього Володимира, його брата та сестру виховувала бабуся.
В 2004 році Володимир продовжив навчання в Семенівському НВК № 1. В 2008 році закінчив навчання в школі та вступив до Кременчуцького ПТУ № 7. У 2009 році Володимира призвали на службу до Збройних сил України, по якій він уклав контракт і служив механіком-водієм 30 ОМБ. Після закінчення контракту короткий час перебував удома.
В 2014 році під час окупації Криму стояв на кордоні у Херсонській області. У зоні ведення бойових дій на Сході України з травня 2014 року. Заступник командира батареї з озброєння у 30 ОМБ. Брав участь у боях під Савур-Могилою, Іловайськом, Дебальцевим.
Зник безвісти 12 лютого 2015 року в бою в районі села Логвинове, що розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ. Того дня частини ЗСУ займають штурмом частину Логвинового та розблоковують трасу Бахмут — Дебальцеве, в селі залишилися осередки опору, які придушуються; частини батальйону «Донбас» проводять зачистку селища і прилеглої ділянки траси. Танкісти у 20-хвилинному бою під Логвиновим ліквідували щонайменш 8 російських Т-72 5-ї танкової бригади. В бою по очистці Логвинового вояки «Донбасу» спільно із ЗСУ ліквідували до 50 одиниць живої сили терористів, полонили 12, знищено ворожий танк, підбито БТР. По мірі просування вглиб населеного пункту «Донбас» потрапив у засідку та, розбившись на дві групи, почав відхід — перша група відходила із полоненими, друга група прикривала. БМП, в якому пересувався Володимир Панчук, потрапила в засідку терористів, вояки зайняли оборону та довго стримували противника, запобігши потраплянню в кільце та нападу на військову колону. Незважаючи на переважання противника у живій силі, група змогла ліквідувати в бою понад 20 терористів.
Загинув у бою з терористами, тоді також полягли бійці «Донбасу» Андрій Камінський, Роман Мельничук, Володимир Самойленко, Володимир Панчук, Анатолій Поліщук та 30-ї ОАМБр Андрій Браух, Микола Сущук, Володимир Шульга, 79-ї бригади — Ігор Марквас та Володимир Суслик.
Вдома залишились бабуся, тато, брат та сестра.
У 2016 році загинув захищаючи Україну
Капітан Місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго
Сергій Пахай - офіцер 16 бригади армійської авіації Сухопутних військ ЗС України «Броди».
Проходив службу у складі 18 окремого вертолітного загону місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго.
Помер від малярії.
У 2018 році загинув захищаючи Україну
Молодший сержант СИСКОВ Дмитро Вадимович
Дмитро Сисков - січнем 2015 року пройшов навчання у таборі глибинної розвідки в Ніжині; з 25 травня 2015-го по 19 вересня 2016 року служив у складі 4-ї роти батальйону НГУ «Донбас» на посаді водія КрАЗу, пройшов підготовку на водія БТР. Брав участь у боях за Маріуполь за Широкине. 20 вересня 2016-го підписав контракт з 58-ю бригадою; молодший сержант, командир 3-го відділення 1-го взводу 3-ї роти «Донбас» 16-го батальйону ОМПБ «Полтава», боронив Авдіївку. В лютому 2017 року разом з побратимами з 16-ї бригади— ветеранами «Донбасу», під час відпустки брав участь у громадській блокаді ОРДЛО поблизу Бахмута. З літа 2017-го — на передовій в Луганській області.
12 лютого 2018 року загинув вранці під час виконання бойового завдання із спостереження за позиціями противника поблизу села Жолобок (Попаснянський район) — російські терористи обстрілювали з мінометів село Кримське; група бійців потрапила під кулеметний вогонь, забрати загиблого Дмитра не вдалося. 15 лютого в місті Щастя відбулась передача тіла представникам місії «Евакуація 200».
Без сина лишилась мати.
Присутні вшанували пам’ять захисників України хвилиною мовчання. Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну! Вічна їм Слава!
Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну!