Генрі Кіссинджер пропонує зберегти «єдину і неподільну» РФ

98-річний хитрий лис американської дипломатії знову виліз зі своєї конури у Коннектикуті й повчає світ бути поблажливими до агресора.

Відповідний матеріал, авторства Генрі Кіссинджера, оприлюднило авторитетне видання "The Spectator", де прямо закликано міжнародну спільноту всадовити Україну за стіл перемовин із РФ.

Найважливішою з установок впливового політика і колишнього державного секретаря за президентства Річарда Ніксона є наступна – США знову мають залишити росію "єдиною і неподільною", навіть за програшу на полі бою в Україні.

Досвідчений дипломат Кіссинджер навіть наводить відповідні приклади з недавнього минулого, коли по розвалу СССР у 1991 році колективний Захід під проводом Вашинґтона завадив остаточній дезінтеграції РСФСР (яка стала основою теперішньої РФ – прим. ред.) і появі дрібних національних держав, як Татарстан, Ічкерія, Карелія тощо.

Проте слід уважніше придивитися до того, що саме пропонується нам, нашим партнерам, а головне – нашим ворогам і їхнім союзникам:

1. Мирний процес має зв'язати Україну з Північноатлантичним альянсом, оскільки нейтралітет більше не має сенсу.
2. Лінія припинення вогню має бути встановлена вздовж тих меж, які були на ранок 24 лютого поточного року (тобто, до повномасштабного вторгнення РФ – прим. ред.).
3. Росія відмовляється від своїх завоювань, але не від територій, які контролювала до 24.II.2022, включаючи Крим, який може стати предметом переговорів після припинення вогню.
4. Якщо довоєнний кордон між Україною і РФ не може бути досягнутий унаслідок бойових дій чи переговорів, можна вдатися до принципу самовизначення, а саме провести демократичного плебісциту під міжнародним контролем.
5. У мирного процесу має бути дві мети: підтвердження свободи України та визначення нової міжнародної структури, особливо для Центральної та Східної Європи.
6. Зрештою, росія має знайти своє місце у такому порядку, адже вона протягом понад півтисячоліття нібито вносила вирішальний внесок у глобальну рівновагу і баланс сил, тож її історична роль не повинна бути принижена.
7. Розпад РФ або знищення її здатності до ведення стратегічної зовнішньої політики неприпустимі, бо тоді світові доведеться  мати справу з-понад 30-ма непідконтрольними мінідиктаторами.

Доволі показовим є висновок пана Кіссинджера, який переконує, «шлях дипломатії може здатися складним і таким, що розчаровує, проте для просування по ньому необхідні – і бачення, і мужність».

У цілому ж, авторська стаття ветерана американської дипломатії повинна потішити значну частину так званої російської еліти росії, котрій пропонується пожертвувати малим (дати спокій Україні – прим. ред.) заради збереження великого (табу на розвал федерації – прим. ред.).

Якою буде реакція на пропозиції Кіссинджера у Кремлі, Білому домі, на Печерських пагорбах наразі спрогнозувати важко, але очевидно, що впливові політики колективного Заходу і перш за все США різними способами просуватимуть вищевикладені тези як основу для можливих майбутніх мирних перемовин Москви з Києвом.

Також "Останній Бастіон" нагадує читачам, що росія вийде слабшою з війни проти України, але у разі збереження satus quo ante 2014 країна-агресор рішуче повертатиме колишню міць.