Спадковий дворянин Владімір Ульянов-Лєнін увірвався у політику наприкінці ХІХ століття, чому сприяло знайомство з Георгієм Плєхановим.
Про це сам російський пропагандист марксизму і діяч міжнародного соціалістичного руху розповідає на сторінках власного "Політичного заповіту", викладеного виданням "Независимая газета".
Народник Плєханов, якому пощастило не побачити плоди більшовицької диктатури на Росії, шкодує, що допоміг Лєніну стати культовою фігурою серед поборників лівої ідеології та запізнатися з провідними послідовниками Карла Маркса й Фрідриха Енґельса.
«Варто визнати, що у своєму житті я, як і кожна людина, зробив багато помилок. Але моя головна, непробачна помилка – це власне Лєнін. Я недооцінив його здібностей, не виявив його справжніх цілей і фанатичної цілеспрямованості, адже поблажливо та іронічно ставився до його максималізму. Я ввів Леніна до кола відомих і впливових європейських соціал-демократів, опікувався ним, надавав всебічну допомогу і тим самим дозволив твердо стати на ноги. Щобільше, у 1903 році на з'їзді РСДРП у суперечці Лєніна з Мартовим я підтримав Лєніна, що у результаті призвело до народження такого химерного явища як більшовизм», – згадує доленосні події початку XX сторіччя Плєханов.
Далі відомий російський адепт марксизму і відвертий антимонархіст стверджує, що лєнінська (власне більшовицька – прим. ред.) програма істотно відрізнялася від тієї, яку пропагували однопартійці-меншовики; вона насаджувала диктатуру пролетаріату, а не сприяла добровільній появі держави нового типу, де буде панувати соціальна справедливість.
«Одного разу з'явившися, більшовизм почав швидко набирати силу, частково через привабливість його тактики й гасел для малорозвиненого російського трудового люду, а частково через надзвичайну наполегливість і титанічну працездатність Лєніна. Виправити мою помилку згодом було вже, на жаль, неможливо. Моя помилка вже обійшлася і коштуватиме Росії дуже дорого. Адже, як відомо, для Лєніна, кожен, хто у чомусь із ним не згоден – потенційний ворог, який не заслуговує на елементарну культуру спілкування. Для досягнення поставленої мети він піде на все, що завгодно, навіть на союз із чортом, якщо це буде необхідним, навіть на фізичне знищення. Ось чому Лєнін – це Робесп'єр XX століття! Але, якщо останній відсік голови кільком сотням невинних людей, то Лєнін уже готує шибеницю і гільйотину мільйонам», – цілком логічно мислив Плєханов.
Між тим, як раніше вже інформував "Останній Бастіон", у XXI сторіччі світом керує лівацький моралізаторський культ доби Інтернету.