Натомість від ресурсної федерації московії чомусь ніхто нічого не вимагає. Адже вона досі вважається наддержавою з ядерним арсеналом.
Перемовини... Наразі, це слово, у публічній площині, у тій чи іншій фразеологічній конструкції найчастіше лунає від представників країни-агресора.
Власне, росіяни готові до перемовин: і розглядають можливість, і хочуть перемовин по Україні без України.. Це зрозуміло, адже ворогам конче необхідна перерва для закріплення зайнятих в Україні позицій та бодай якогось підвищення рівня підготовки своїх власних чмобіків, бо зараз 80% із них – банальне "м'ясце", яким закидують наші позиції.
Утім, якщо копнути глибше, то і деякі наші союзники та партнери виступають за деескалацію і конструктив, зокрема Франція, Німеччина і, частково США. І це також зрозуміло: ніхто з адекватних людей не хоче четвертої світової.
Скажу більше: з неадекватних теж більшість не хоче, бо одна справа горлопанити про "радіоактивний попіл", а інша – ним стати. Тож які перспективи того, що перемовини в якомусь форматі можуть розпочатися у найближчій часовій перспективі?
Безумовно, перший майданчик для цього, який впадати в очі – саміт G20, який стартує 13.XI.2022 на острові Балі, куди як почесного гостя запрошено і Володимира Зеленського. Серед членів 20-ки, країнами, які 100% підтримуватимуть ідею перемовин та пропонуватимуть своє посередництво, будуть: Арґентина, Бразилія, Індія, Індонезія, Південноафриканська республіка, комуністичний Китай і Туреччина.
Переконаний, Анкара яка, разом із Нью-Делі, буде найбільшим лобістом цього питання. Та є 2 моменти, які можуть розмити питання нашої війни:
Якщо Тегеран дійсно, найближчими днями атакує Саудівську Аравію, то вона, як член G20 та найбільший торговельний партнер США на Близькому Сході вимагатиме більшої уваги до себе. І отримає її.
Ядерний шантаж Пхеньяна стосується передовсім Південної Кореї та Японії, які також є членами 20-ки. Іншими словами, саміт на Балі може перетворитися у величезний базар, який ризикує завершитись нічим, що Українській державі не вигідно.
Адже для нас головне, щоби РФ забралася з нашої землі, а потім платила репарації. Бо у світлі "базарного" формату саміту навряд вдасться досягти прогресу у цих питаннях.
Тому, я б розглядав інший майданчик на про всяк випадок: Стамбул. Ми бачимо, який колосальний вплив на Владіміра Путіна має Реджеп Тайїп Ердоґан, і наскільки він, у світлі майбутніх президентських виборів у Туреччині в червні наступного року хоче виглядати миротворцем і "рятівником людства".
Тому не виключено, що до кінця листопада, "Стамбул-2" спливе у медійній повістці. Питання лише у тому, як ставитися до самих перемовин нам, громадянам України.
Вкрай обережно, скажу я вам. Завершення війни хочуть всі, та головне – умови її завершення, а для нас вони однозначні:
Перемовини заради перемовин, а тим більше якесь "замороження" бойових дій перед зимою – до наших планів не входить. Утім, запам'ятайте: перемовини цього місяця будуть так чи інакше, тож потрібно готуватися і мати вкрай прагматичний і послідовний підхід.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт