Цьогорічний саміт БРІКС в окупованій Москвою столиці Татарстану довів байдужість половини світу до України. Їм ближчі дешеві ресурси із РФ.
Яскравим тому доказом слугує не лише візит понад десятка лідерів азійських, африканських і латиноамериканських країн, а й генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. Антоніу Ґутерриш приїхав до Казані до своїх грошовитих панів — диктаторів путіна й Сі Цзіньпіна на уклін, — наплювавши на всі норми, правила те етикет.
«Генсек ООН відхилив запрошення від України на Глобальний саміт миру у Швейцарії. Втім, прийняв запрошення від воєнного злочинця путіна. Це — хибний вибір, який не просуває мир і лише шкодить репутації ООН», — коментують у вітчизняному міністерстві закордонних справ.
Але присутність Ґутерриша у Казані перебільшена, бо він — символічна фігура, котра нічого не вирішує у світі. Варто згадати, що генсек також нічого не зробив після того, як ізраїльські бойовики із лав ЦАХАЛ неодноразово завдавали артилерійських і ракетно-бомбових ударів по структурах ООН у Палестині та Лівані.
Проте річ навіть не в цьому, а в тому, що ООН — далеко не нейтральна структура, як і її попередниці Ліґа Націй. Там існує Рада Безпеки, де РФ разом із КНР займає одне з постійних місць, маючи право вето.
Глобально ООН була створена для контролю за світовими процесами провідними державами. Тому не дивуйтеся, що вихований у Соціалістичній партії Портуґалії товариш Ґутерриш розглядає демократію не за цінність чи унікальне досягнення, а привілей панівних класів, непорозуміння в історії людства.
У цьому немає нічого дивного: вічний комсомолець Ґутерриш, як і багато західних ліваків (окремий привіт Олафу Шольцу, який блокує передачу ракет «Taurus» нашим захисникам), виріс і був вихований у парадигмі антиімперіалізму та антизахідних поглядів. Тема «хижої Америки» та інших англосаксів глибоко вкоренилася в його свідомості.
Та повернімося до казанського з'їзду очільників світових автократій. Держави-члени БРІКС і ширше — сумнозвісний «глобальний Південь» — задоволені російською воєнною агресією проти України, і, напевно, хочуть, щоби конфлікт тривав ще роками (в ідеалі — завжди, але так все ж таки не буде).
Всі ці Ірани, Бразилії, Індії, Єґипти, Туреччини, Об'єднані Арабські Емірати, Мексики, — нині у виграші. РФ продає їм сировину зі знижками, часто беручи за неї місцевими «фантиками» (юанями, рупіями, ріалами), які потім нема куди подіти — тобто постачання нафти й газу здійснюються de facto задурно.
Всі вони мають якийсь свій ґешефт від постачань до Москви підсанкційних товарів, від Сакартвело та Казахстану до КНР, Сербії, Кирґизстану, Білорусі, Азербайджану, ОАЕ. Мають кривавий ґешефт від кривих схем оплати, які обходять запроваджені обмеження на Visa, SWIFT, Master Card.
Найзубожілішим країнам Африки ресурсна федерація московії роздає за безцінь украдене українське зерно, добрива та інші товари, щоб із цих товаришів створити собі підтримку в ООН. Товариш Ґутерриш освячує цей кривавий торг, адже Кремль грошовитіший і грізніший від якогось Києва, Берліна чи Вашинґтона.
Диктатор путін, якого Захід піддав остракізму, а Міжнародний кримінальний суд (у Гаазі) звинуватив у воєнних злочинах, спромігся прийняти найвищих представників із 36 країн, укотре довівши прогнилість колишнього світового порядку. Горезвісний «глобальний Південь» утер носа самозваному «колективному Заходу», на лаві програвших — Україна, котра тримає стрій, б'ючись за свою свободу і державність.
Однак медіаагенція «Останній Бастіон» закликає своїх читачів не забувати про те, як голова албанського уряду посміявся з пропозиції деяких його азійських колег приєднатися до відверто антизахідного блоку БРІКС. Балканська країна вже є частиною НАТО і не має наміру відмовлятися від давно намічених планів.