Вочевидь у Тбілісі нарешті визначилися, з ким вони. На жаль, грузинський уряд обрав Москву, яка щедро платить кривавою валютою за службу.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
Грузія вступила у війну на стороні росії? — Саме такий висновок можна зробити зі зриву однієї з наших спецоперацій, скерованої на знищення інфраструктури в тилу ворога.
Грузини підставили публічним розголосом ще й Румунію, Болгарію та Туреччину. Служба Державної безпеки Грузії заявила про затримання мікроавтобуса з вибухівкою, що прямував маршрутом «Одеса-Вороніж»: вибухові речовини загальною вагою 14 кг везли під виглядом акумуляторів для електромобілів.
Вантаж був відправлений з Одеси через Румунію, Болгарію та Туреччину та перетнув турецько-грузинський кордон через КПП «Сарпі» 19 січня. Пунктом призначення вантажу було зазначено Вороніж, три вибухові пристрої було вилучено на російсько-грузинському кордоні, проте ще три пристрої «залишили в Тбілісі на конкретній адресі».
Власне, саме одночасне залучення до публічного скандалу трьох країн НАТО (з них 2 країни ЄС) поряд з Україною і позначає, що це навряд можна вважати «випадковим факапом» грузинів. Бо є певні межі тупості, а подібний демарш далеко їх перетинає.
Грузія лише 14 грудня 2023 року «на хвості» України отримала від Ради Євросоюзу статус офіційного кандидата на вступ до ЄС. І менш як за 2 місяці виступила на боці агресора, якому протистоїть Союз, допомагаючи Україні і ЗСУ. З якого боку не дивись, це як мінімум зрада інтересів майже офіційних партнерів, при тому і з Альянсу, і з Союзу.
І так — це серйозний удар по рештках грузино-українських стосунків, адже Грузія і дотепер позначала проросійську позицію з багатьох питань, зокрема санкційних. Однак прямо у війну не втручалася.
Можливо, приводом, щоби дозволити собі настільки демонстративний крок, стала заявлена якраз сьогодні рокіровка проросійських прем'єрів Грузії: Іраклі Ґарібашвілі (отримав пропозицію очолити керівну партію російського олігарха Бідзіни Іванішвілі «Грузинська мрія»), ймовірно, замінить Іраклі Кобахідзе (ексголова «Грузинської мрії»). А на місце міністра оборони Джуаншера Бурчуладзе прийде віцеспікер парламенту Іраклі Чіковані (обидва від проросійської «Грузинської мрії»).
Про це стало відомо тільки в понеділок, вже після інциденту. Грузинський парламент запровадив «жовтий рівень» режиму безпеки у зв'язку зі зміною уряду; тобто у Грузії зараз формально короткий період «меживладдя» — і, можливо, грузинська влада (і спецслужби) якраз і діяла з розрахунком, що відповідальність за відверто ворожий крок вдасться списати на «плутанин».
Що ж, неприємно, безумовно, але про таке завжди краще бути інформованим і мати певність. Знати весь перелік ворогів в обличчя; у тому числі, щоби планувати подальші спецоперації з урахуванням Грузії як ворожої країни.
На завершення понеділка не було відомостей ані від європейських, ані від українських джерел про якусь офіційну реакцію на цей недружній крок країни, що отримала величезні аванси від НАТО і ЄС. Ймовірно, зараз іде неофіційне з'ясування обставин і наслідків дій Грузії.
Звісно, це у жоден спосіб не применшує нашої поваги до 1300 бійців «Грузинського легіону» (підпорядкованого ГУР МОУ), який з 2014 воює проти росії. Понад 50 бійців «Легіону» віддали на цій війні життя.