Дії Трампа спричиняють міжнародну нестабільність, створюють сприятливі умови для диктаторів, які прагнуть знищити демократичні інститути.
Візьмемо президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана, який використав підконтрольну судову систему, щоб ув’язнити свого головного політичного опонента Екрема Імамоглу.
Звинувачення у корупції проти мера Стамбула розглядаються як політично мотивовані, оскільки їх висунули саме тоді, коли він мав стати кандидатом у президенти.
Про це пише Марк Чемпіон, колумніст Bloomberg.
Дії Ердогана викликали масові протести в Туреччині, але міжнародна реакція була набагато слабшою, ніж це могло б бути кілька років тому. Через економічні труднощі та військові загрози Європа змушена ставити стабільність вище за просування демократії, адже Туреччина є важливим торговим партнером, виробником зброї та членом НАТО.
У США ж Ердоган отримав лише схвалення від Дональда Трампа, який вважає його союзником у питаннях Сирії, росії та Ірану. Виступаючи в Білому домі разом із прем'єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу, Трамп похвалив турецького лідера за його розумні дії в Сирії, не згадавши про репресії проти Екрема Імамоглу.
Колумніст додає, що прем'єр-міністр Ізраїлю Нетаньягу є ще одним яскравим прикладом.
Здавалося б, він мав би триматися в тіні після катастрофічного провалу у сфері безпеки, який дозволив ХАМАСу 7 жовтня 2023 року здійснити найкривавішу атаку на євреїв.
Однак ситуація тільки погіршилася через його нездатність виконати власні обіцянки — повернути всіх заручників і знищити ХАМАС навіть після півтора року війни.
Він намагається звільнити генерального прокурора та голову служби внутрішньої безпеки Ізраїлю з очевидно особистих мотивів, а Верховний суд країни розглядає, чи дозволити уряду відправити у відставку керівника розвідки, відповідального за розслідування витоків інформації про радників Нетаньягу.
Попри це, ізраїльський прем'єр виглядає не покараним: нещодавно він розірвав перемир'я в Газі, укладене за посередництва США, і відновив бойові дії, прагнучи створити так звані буферні зони.
Також він заблокував доступ гуманітарної допомоги та закликав палестинців «добровільно обирати», куди їм виїжджати з територій, які стали непридатними для життя.
Чемпіон також наводить приклад угорського прем'єра Орбана, який як і Ердоган, просунувся набагато далі в усуненні судових обмежень своєї влади, ніж Трамп чи Нетаньягу. І він користується можливістю зробити більше.
владімір путін, тим часом продовжує отримувати від нової адміністрації США безперешкодну підтримку, в тому числі й в питаннях тарифів. Цього не змогли домогтися Ізраїль, Україна та союзники, з якими США вже мають позитивне торговельне сальдо.
Колумніст додає, що є одне велике застереження щодо всіх цих перемог для автократів, які вже сформувалися або тільки зароджуються. росія, наприклад, все ще може бути головним бенефіціаром рішення Трампа демонтувати світовий порядок на чолі з США, але незрозуміло, як американський лідер, що має виключно трансакційний характер, відреагує на постійне ігнорування його зусиль, спрямованих на припинення війни в Україні.
Нетаньягу, тим часом отримав цінну зустріч в Овальному кабінеті, але йому також довелося розплачуватися за неї тарифами.