Ці люди розмовляють своєю мовою, а їхній одяг дуже схожий на скіфський; харчуються вони плодами дерева, на ім'я Понтік...
Так "батько історії" Геродот оповідав про Арґіппеїв (давньогрец. Ἀργιππαῖοι) – стародавній народ (або ж союз споріднених племен – прим. ред.) невідомого до тепер походження.
За його повідомленнями, датованого V століттям до Різдва Христового, жили представники цього народу на північний захід від Масаґетів, які панували на землях сучасних Казахстану й Узбекистану.
Це вже наштовхує на проживання Арґіппеїв у межах Волго-Уральського регіону, де згодом постане фіно-угорське і тюркське етнічні та мовно-культурні ядра.
Описував їх Геродот наступним чином: «Усі вони, як чоловіки, так і жінки, лисі від народження, плосконосі та з широким підборіддям. Живуть у суворій країні біля підніжжя високих гір».
Вищевикладене наштовхнуло фінських дослідників середини XIX століття, зокрема Андерса Югана Шьоґрена й Александра Маттіаса Кастрена, на думку, що давньогрецький історик змалював представників Лаппоїдної раси (див. фото нижче – прим. ред.).
У регіоні між Волгою та Уралом на той час панувала так звана Ананьївська археологічна культура, до виразників якої належать монголоїди (ймовірно, попередники сучасних хантів, мансів і башкир).
Назва Арґіппеї, на думку західних лінґвістів, можливо походить від поєднання давньогрецьких слів "Ἀργώ" (тобто, "швидкохідний корабель") і "ἱππεῖς" (тобто, кінь), а також пов'язане з етнонімами "Угри" та "Іірки".
Як стверджує доктор наук і професор Кембридзького Університету Елліс Говелл Міннс, Арґіппеями цілком могли бути й гуни, які почали свої завойовницькі походи у Північній Євразії якраз із Заволжя та Передуралля.
«Чи був Аттила-гун насправді нащадком Арґіппеїв, – це дискусійне питання. Можливо, тоді Арґіппеї-Гуни разом із родичами Мадярами-Маджарами й вийшли із насиджених місць, описаних Геродотом. Принаймні, археологія свідчить на користь цієї теорії. Їхню спорідненість може підтвердити історія про братів Гуннара та Мадяра», – зазначила пані Міннс.
У ранньосередньовічних європейських хроніках земля, на якій жили згадані племена, що згодом переселилися якнайдалі на Захід за Дніпро і Дністер, іменується "Велика Угорщина" (лат. Magna Hungaria).
Казахський дослідник минувшини Мурад Закієв пов'язує з Арґіппеями давньотюркське іменування удмуртського народу – Ари, – вони досі проживають у Передураллі та Надкам'ї.
Натомість нідерландський науковець Едуард Давид Філліпс дослідив питання з іншого боку; на його думку, генетика гунів має гаплогрупу "Q" (яку мають секеї, що живуть у Румунії – прим. ред.), "N" (більшість фіно-угрів поки що Росії – прим. ред.), а також скіфську "R1a1".
«На користь грецької теорії назви Арґіппеїв може говорити факт того, що їхні нащадки гуни – вмілі вершники. З археології нам відомо, що вони розбили племінний союз Тиссаґетів, прямих предків багатьох фінських народів і змусили їх піти на північний захід до Балтики.
Іірки добровільно увійшли до складу імперії гунів, бо їхня культура сходила нанівець поступово. Але остаточно занепала вже після загибелі імперії гунів, приблизно на зламі VI-VII століттях. Далі історія нам уже відоміша, хто і як почав з'являтися між Волгою та Уралом», – стверджує Елліс Говелл Міннс.
Дослідник із Нідерландів пан Філіпс припускає, що Арґіппеї Геродота ідентичні племені Арімфеїв (лат. Arimphaei), змальованого у праці давньоримського історика Плінія Старшого "Naturalis historia".
Сьогодні багато науковців сходяться на думці, що народ (або союз племен) Арґіппеїв, який панував у передгір'ях Уралу, дав початок трьом або навіть чотирьом етносам – удмуртам, башкирам, частині угорців (мадярам), а також можливо комі.
Як і годиться, "Останній Бастіон" закликає читачів пам'ятати про те, що в одній із печер на землях Південноафриканської республіки під час розкопок виявили стародавнє поховання одного з перших гомінідів.