Путінізм слабшає, бо він – не сталінізм, і навіть не пародія, а бліда тінь, що тьмяніє. Щури ж готуються бігти із російського корабля...
Є три серіали, які я вважаю "настільними", це: "Гра Престолів", "Батьківщина" та "Картковий будинок". Власне, якщо ти присвятив своє життя громадсько-політичній діяльності, то там можеш для себе знайти колосальну базу як для роздумів так і для майбутніх дій, а ще, – бачити більше того, що для багатьох є таємницею за сімома печатками.
Почнемо з того, що у день заколоту Євгєнія Прігожина (24.VI.2023) почалася нова фаза війни. Так воно і є, от тільки ця фаза стосується в основному не України, а Росії, бо не дивлячись на скорострільність та незрозумілий фінал – заколот запустив та вскрив дуже цікаві процеси та явища, які набиратимуть обертів та впливатимуть як на внутрішню, так і на зовнішню політику цього географічного квазіутворення.
Перше і основне: саме зовнішня політична арена є головним бенефіціаром заколоту. Ні, не тому, що ми всі його фінансували чи ідеологічно заохочували, а тому, що всі ми побачили реальну слабкість, бутафорність та, загалом, фейковість "сильного путінського режиму".
Це фанера, "потьомкінська дєрєвня" і "Колосс на глиняних ногах". Всі ж ми бачили як Владімір Путін, на про всяк випадок прихопивши із собою в літак фаворита Сі Цзіньпіна, а за сумісництвом прем'єр-міністра РФ Міхаіла Мішустіна – втік із Москви, а всіма справами керували Директор ФСБ Алєксандр Бортніков та Голова Совбєза Ніколай Патрушев?
Всі ми бачили, як єзуітськи зіграв у цій ситуації Рамзан Кадиров, яка розгублена була "Росгвардія" і як, хай і у зовсім невеликій кількості, та все ж переходили на сторону ПВК "Вагнер" солдати російської армії, приєднуючись до нього по маршруту його слідування до Москви. Та це ж бачили не тільки ми з вами...
Це бачили всі від Оттави до Лондона, від Канберри до Вашинґтона, від Пекіну до Джакарти і від Токіо до Лісабона. Всі побачили й зробили вичерпні висновки.
От тільки вони відрізняються, при тому кардинально:
По-перше, давайте не забувати про те, що РФ, як не прикро, – ядерна держава. Тож дарувати частину її ядерного потенціалу товаришу Сі – явно не в інтересах діда Джо.
По-друге, над світом, хочемо ми того чи ні, а продовжує кружляти примара нової Світової Війни через Тайвань. І, якщо щось докорінно не зміниться у світових геополітичних розкладах, вона почнеться або у 2025-му, або у 2026-му році.
Ну і, по-третє, на європейській частині РФ буде повний безлад із самовизначенням і парадом суверенітетів, адже на ній більше національних республік ніж за Уралом, ну і плюс області та краї без державного статусу. Громадянські війни там також будуть – до ворожки не ходи.
От Байден, а з ним Шольц і Макрон – вперлися рогом і хочуть, аби Росія продовжувала існувати в тому вигляді, у якому створилася у 1991-му році. До речі, цю позицію свого часу озвучив Міністр оборони США Ллойд Остін у Києві: мета – ослабити Росію, щоби більше ніколи, а не розвалити її.
Тому, на мою думку, саме США, а не він сам, попросили Сашу Лукашенка зв'язатися із Путіним і вийти на Прігожина. Саме у Білому домі прописали умови, в яких і ватажку "Вагнера" і тим його бойовикам, які забажають – було ґарантовано безпечний прихисток у Білорусі, хоч і з попередженням від Байдена, щоби Прігожин меню перевіряв.
І тепер, передислоковані бойовики ПВК "Вагнера" записують із Білорусі відео, у якому заявляють, що в РФ «все тільки починається і незабаром всі це побачать». Цікаво, правда?
Розуміючи це, Шойґу і Гєрасімов вивели із Білорусі всі війська, на про всяк випадок, а як заохочувальний приз, Путіну віддали бунтівний генералітет на чолі із Суровікіним, типу «от з ними і розбирайся, а ми залагодимо все інше». Паралельно із цим, не слід забувати про ще одну силу, яка так чи інакше може вплинути на ситуацію всередині Росії.
Про кого йдеться? Та ж про Легіон "Свобода России" та "Російський Добровольчий Корпус", які вже проводили доволі успішні з тактичної точки зору рейди у Брянській, Курській та Білгородській областях і нещодавно зробили анонс про нові.
У них принципово інша задача і принципово інша ідеологія ніж у ПВК "Вагнер", та все одно – сенс у зміні путінського режиму. Тут теж не варто забувати, що американці скептично ставляться до їхніх рейдів.
Згадаймо ситуацію з американською технікою, яку російські добровольчі формування використовували під час рейдів. Скільки шуму було...
Ну, не хочуть США рейваху там, не вигідно їм з огляду на Китай. Звідти ж, до речі, і постійні застереження у бік ЗСУ аби вони не стріляли по території Росії, звідти ж побоювання щодо "ATACMS" (тут варто повернутися до амбіцій Великої Британії, в якої побоювань щодо використання "Storm Shadow" чомусь не виникло).
Щодо фронту, то тут є одна цікава деталь, яку всі окрім мене залишили поза увагою. Чи знаєте ви, що Конституційний суд РФ, своїм рішенням від 2.X.2022. постановив, що «інтеґрація Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей до складу РФ» – триватиме до 1.I.2026?
Так, а які конкретно території планується інтегрувати, можна дізнатися? Які області, якщо як станом на 2.X.2022. так і станом на 14.VII.2023. – Росія повністю не контролювала і не контролює жодну з вищезгаданих, а у 2026-му Росії тут не буде взагалі?
Бажаючих "посісти трон" у РФ багато: це і вже згаданий мною умовний технократ Мішустін, на якого зробив ставку Китай, паралельно заткнувши йому рота в контексті "ура-патріотичного" коментування війни в Україні, і Патрушев-молодший, для якого "батя стараєтся" й навіть абсолютно позбавлений харизми Голова СВР РФ Наришкін, який перебуває на постійному контакті із Директором ЦРУ Вільямом Бьорнсом, представником крила "Real politic" в адміністрації Байдена, (разом з Салліваном). Тож прокрутити схему з КС РФ міг будь-хто з них.
Простими словами – путінізм слабшає. Щури біжать, а хтось вже пробує домовитись з різними геополітичними гравцями якщо не про сепаратний мир, то бодай про власну недоторканість після його остаточного падіння.
І говорячи про слабкість, не можна оминути тему російських військових. Нещодавній, поки що "тихий" бунт генерала Івана Попова – яскраво демонструє прогалини у армійській вертикалі Росії й те, що бунт Попова був тихим, не означає, що коли визріє момент – він не переросте у справжній та гучний.
Одразу обмолвлюся, бунт військових, не найманців і зеків, а військових в РФ – теж буде вигідний всім, окрім США та їхніх сателітів у НАТО, тому не здивуюся, якщо і його "прикрутять" усілякими домовленостями та гарантіями. Тому, я б не завищував очікувань.
Так, Путін своє "відіграв" і це очевидно, та тепер йде кулуарна боротьба за нового лідера РФ, боротьба між США та Китаєм. Якщо стане зрозумілим, що у найближчій часовій перспективі Росія не порине у смуту і, як наслідок, не розвалиться – свої кандидатури на пост лідера виставлять Велика Британія, Німеччина та Франція.
Так, як би це вичерпно не звучало – Росія втратила суб'єктність і не може самостійно визначати свій зовнішній та внутрішній курс в той час, як Україна кров'ю і потом найкращих його набуває. В усіх цих хитросплетіннях, наша Держава виконує декілька задач:
Задачі глобальні, задачі болісні, та це і є "Гра престолів у картковому будинку батьківщини". Маємо в усіх сенсах це прийняти і паралельно дорослішати.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт