Комуняцький Южноукрáінск слід перейменувати на козацький Ґард

Повернення місту атомників на Миколаївщині історичної ідентичності та первісної назви – справа своєчасна, потрібна, але копітка і терниста.

Уважно спостерігаю за прометеївською ініціативою поета і громадського діяча Сашка Кучеренка повернути честь своєму місту. Саме цей козак хоче наректи місто Южноукраїнськ (шо?) містом Ґард/Гард.

І що? Після стандартних спроб висміяти патріархальщину, місцева влада таки включила голосувалку: безпрограшно пустила Ґард " на круг" із позивним "почую кожного".

Отож, замість Ґарда – за цим голосуванням – підкрадається кацапський байстрюк "Південноукранськ". Каковó!

Як таке могло статися на західних рубежах Бугоґардівської паланки Війська Запорозького Низового? Поясню "на пальцях":

1. Для локальних рабів важливий status quo – "неповернення в непевне українське минуле".
2. Локальних рабів не можна брати у заручники та їхніми ж руками легітимізувати звільнення від рабства. Бо хто ПОТІМ буде відповідати за перейменований на Ґард такий чудовий Южноукарінск? "Фрік" Кучеренко? Нема дурних.
3. Якщо б у кацапів вистачило драйву і вони у 1930-их перейменували окупований Київ наприклад на Сєвєроукраїнськ, не факт що нинішні "кияни" захотіли б вертати назву "Київ". Бо звучить не менш підозріло, ніж Ґард.
4. Відчепне "Південноукраїнськ" замість "Южноукраїнськ" це насолода для неокацапів. Бо карикатуризує явище "тубільної реальності" – украінскую мову та її недорікуватих носіїв. Вимовити оте "Південноукраїнськ" без логопеда нереально. От і добре.

Який висновок із вищевикладеного? – Все дуже просто: ні про що не питайте локальних рабів!

Просто нарікайте власні міста власними іменами. Це пришвидшить смерть від хронічних хвороб завезене сміття, а вам зекономить час на важливіші справи.