Західні партнери не готові до великої війни, бо звикли торгувати з агресором. Попри підтримку, ми для них — чергова розмінна монета.
Враховуючи ймовірність підключення до війни військових з КНДР, виникає думка, що перспектива українця — це або здолати всіх світових виблядків або знову втратити державність та отримати черговий геноцид. Перспектива така собі, чесно кажучи. тому згадаймо історію...
1990 рік, війська узурпатора Саддама Гусейна вдираються у Кувейт. Влада Іраку заперечує право сусідньої країни на існування, але її армія йде звідти, коли вибивають західні союзники під час операції «Буря у пустелі».
Надто знайома назва, щоб ви її не знали. Всі ці західні медіа, яка пишуть статті про наче б то якусь домовленість по Україні — від НАТО в обмін на територію, мир в обмін на відмову від території й НАТО до решти різних варіантів у стилі фентезі, — живуть у світі рожевих поні, яким і північнокорейські солдати не такі вже страшні.
А які гарантії можуть працювати, крім того, що західні армії прийдуть на допомогу Україні у випадку нового вторгнення? Але ж вони не прийдуть, то які можуть бути гарантії, чому це взагалі хтось у нас гарантіями називає.
Наша новітня історія показала, що гарантій у цьому світі не існує ніяких, а запевнення мають не більшу силу, ніж матюччя на паркані. Багато хто хоче вести бізнес як раніше, це зрозуміло, і безпекова парасолька від США із дешевими ресурсами з росії для своєї економіки теж дуже зручно.
Повернутися до цього можна тільки коштом України, оскільки ніхто інший не готовий поступатися. Москалі не готові поступатися, умовно «колективний» (хоча це не так) Захід не готовий поступатися, кратно збільшувати витрати на безпеку.
Тож будьмо тиснути на... Україну, ну, щоби стало як раніше. Тільки є принципова річ для нас — це питання фізичного виживання, а не дешевого газу і тимчасової ілюзії про те, що можна просто все заморозити.
Не можна! Москалі мають гроші, вони переозброяться і підуть далі, тож єдиний варіант для нас — перемогти на полі бою, підірвати їхню здатність воювати надалі.
Все решта — фантазії зі світу рожевих поні, які будуть дуже дорого коштувати і нам, і Заходу. Це те, чого не можуть зрозуміти всі ці писаки зі своїми фантастичними теоріями на рівні 3-го класу початкової освіти.