У давнину, коли людство від печерного і кочового трибу життя перейшло до осілого, виник інститут влади. Правителі мали особливі регалії.
Мова про коро́ну (ймовірна етимологія від етруського corona — вінок, вінець) — головний убір, що є символом монархічної влади. Корона мала глибоке значення протягом усієї історії: від подвійної сеземії єґипетських фараонів до грецьких діадем, які віддавалися монархам, художникам і спортсменам.
У давньому Римі (царстві, республіці, імперії) корони еволюціонували, щоб представляти військову та монаршу славу. Перші християнські правителі в Європі й Азії (зокрема, Константин I та Трдат III — прим. ред.) прийняли імператорську діадему ще у IV столітті.
Як унікальний символ верховної влади корона поширилася на візантійських царів, франкських, ґотських й інших ґерманських королів, римських пап, чия триярусна тіара підкреслювала їхню духовну силу. (Сьогодні тіару надягають виключно на Різдво та Великдень).
Згодом європейським коронам, прикрашених дорогоцінним камінням, змінили дизайн із відкритого на закритий, відбиваючи формалізацію монархічної влади. Нижче подано схематичну еволюцію корони за країнами походження.
Як і годиться, медіаагенція «Останній Бастіон» закликає читачів пам'ятати про те, що нещодавно у Швеції знайшли рештки резиденції вождя вікінґів. Археологи розкопали у селі Аска залишки довгого будинку, датованого серединою VII — кінцем X століття.