Не пізніше березня 2020 року Зеленському доведеться рятувати свій рейтинг.
Національна спілка журналістів України відчайдушно намагається захистити залишки свободи слова від нового міністра культури, молоді та спорту Володимира Бородянського та його законопроєкту про «боротьбу з дезінформацією».
А, між тим, припинити ґвалтувати Конституцію та міжнародні зобов’язання України в галузі прав людини дуже просто – достатньо вивести Бородянського та двох його заступників, Анатолія Максимчука й Володимира Шуміліна, з кабінетів у кайданках та відправити хоча б на три доби до Ізолятора тимчасового тримання.
І проблема буде вирішена сама собою. При цьому – на десяток років наперед, оскільки після такого прецеденту кількість чиновників, які пропонуватимуть саджати журналістів за ґрати, різко зменшиться.
Спробуймо замислитись: з якою метою Віктор Пінчук – головний акціонер проєкту під назвою «президент Зеленський» – призначив свою довірену особу міністром культури, молоді та спорту й навіть заради нього розпорядився створити одне міністерство на базі кількох? – Задля того, щоби об’єднати корупційні потоки, організовані за попередньої влади, та направити їх у одну кишеню.
А вся ця «боротьба з дезінформацією» – лише для того, щоби відволікти увагу суспільства від того, чим Бородянський, Максимчук і Шумілін займаються впродовж робочого дня. І тому для захисту свободи слова треба не круглі столи влаштовувати, пояснюючи цим діячам зміст статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а покласти край корупційним схемам у Міністерстві культури, молоді та спорту.
Зараз я готуюсь до чергового допиту в НАБУ в кримінальному провадженні, зареєстрованому за моєю заявою стосовно корупційних схем, які попередник Бородянського, екс-міністр молоді та спорту Ігор Жданов, насаджував разом з колишнім прокурором Києва Романом Говдою.
Ці схеми зараз повністю перейшли в спадок Бородянському, який продовжує збирати гроші зі спортсменів та розкрадати кошти державного бюджету. Зрозуміло, що доки НАБУ очолює професійний хабарник Артем Ситник, ніхто там нічого розслідувати не стане. Але я на це й не розраховую.
Мої походи в НАБУ – це лише інформаційний привід для того, зняти документальний фільм про те, як Ситник покриває корупціонерів.
Звісно, Ситника та його першого заступника Углаву не турбують ніякі викривальні фільми та публікації – їх недоторканність забезпечують посольства США та Великої Британії відповідно.
Але не пізніше березня 2020 року Зеленському, який переміг на президентських виборах під гаслом «Весна прийде – саджати будемо», доведеться рятувати рейтинг, який стрімголов падатиме. І тоді цапом-відбувалом стане кум і найближчий друг Ситника Андрій Калужинський – керівник Головного підрозділу детективів НАБУ.
А саботаж в розслідуванні кримінального провадження щодо кричущої корупції в Міністерстві культури, молоді та спорту стане чудовим приводом для того, щоби Андрій Володимирович став вчити Кримінально-виконавчий кодекс України. І тоді новий керівник Головного підрозділу детективів, напевно, зрозуміє, що краще посадити Бородянського з його двома заступниками, ніж самому плести сітку «рабиця» в колонії в Мокошиному.
По-друге, Бородянський, Максимчук і Шумілін не виконують десятки судових рішень (зокрема – ухвалених за моїми позовами), якими Мінмолодьспорт будь зобов’язаний припинити грошові побори зі спортсменів, і блокують повернення до державного бюджету грошей, які були вкрадені їхніми підлеглими.
Тому я направлю на адресу попсуй-міністра звернення, у якому запропоную виконати судові рішення. І, не очікуючи відписки з міністерства, зразу ж направлю в Державне бюро розслідувань заяву про вчинення Бородянським кримінального правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 382 КК України.
Зрозуміло, що ніхто в ДБР ту заяву навіть реєструвати в ЄРДР не буде й тому одночасно мною буде подана скарга в Печерський райсуд на бездіяльність службових осіб ДБР. Також зрозуміло, що мадам Венедіктова не буде виконувати ухвалу слідчого судді.
Але є нюанс – у мадам, як і в її заступників Бабікова та Соколова, морда не те що в пуху, а в страусовому пір’ї і розповідати про витівки цього тріо я можу не менше, ніж про подвиги Ситника. А з урахуванням падіння рейтингу Зеленського подивимось, у кого міцніші нерви – у мене чи у Венедіктової, яка сподівається виграти фіктивний конкурс і стати повноцінним директором ДБР без приставки «в.о.».