Долю Владіміра Путіна вирішуватимуть у столиці Піднебесної. Ось тільки питання: чи виграє від цього Україна та вільний від диктаторів світ?
Мережу облетіли кадри: Путін спить під час виходу української збірної на XXIV зимових Олімпійських іграх у Пекіні. Якщо ви зраділи, що російському диктатору лишилося недовго на посаді – не поспішайте, бо це чергова гра.
Путін не спить, як не сплять і російські дипломати. І допоки ми залучаємо підтримку США, Великої Британії, Канади, Нідерландів, Данії, країн Балтії та загалом членів НАТО і ЄС – Путін працює над об'єднанням авторитарних режимів.
Комуністичний Китай стабільно голосує в ООН на користь РФ та не засуджує агресію Путіна в Криму та на Донбасі. Чого тільки варті поїздки китайських бізнес-делегацій на окупований півострів, які китайське МЗС закликає "не політизувати".
І от тепер маємо новий раунд перемовин між Путіним та Сі Цзіньпіном та спільну заяву. Наведу характерну цитату звідти: «Сторони виступають проти подальшого розширення НАТО і закликають Північноатлантичний альянс відмовитися від ідеологізованих підходів часів холодної війни».
Ось так КНР публічно виступила проти членства України, Грузії, Фінляндії та Швеції в НАТО – повністю підтримуючи позиції Кремля. А далі – більше: «Жодна держава не може і не повинна забезпечувати свою безпеку у відриві від безпеки всього світу та користуючись із безпеки інших держав».
Гадаю, що саме цю фразу використовують російські дипломати, щоби пояснити, що зближення України з НАТО загрожує світовій безпеці, зокрема – безпеці РФ. Комуністичний Китай із РФ спільно виступили проти "кольорових революцій", до яких вони зараховують: Революцію гідності в Україні, Революцію парасольок у Гонконзі, протести проти Олександра Лукашенка в Білорусі й Касима-Жомарта Токаєва у Казахстані.
Але команда Володимира Зеленського і не думає засуджувати зближення двох тоталітарних режимів. О ні, замість цього українські посадовці виступають на святкуванні сторіччя Компартії Китаю і на заходах китайського посольства!
Віцепрем'єрка, яка відповідає за інтеграцію в НАТО, веде перемовини з китайськими дипломатами про статус Китаю, як "стратегічного партнера України". А ще – китайські технології "Huawei" не соромиться використовувати Мінцифри.
Нагадаю, саме цю компанію через шпигунство на користь уряду КНР внесли в "чорні списки" уряди багатьох країн. А отже, держорганам, інтернет-провайдерам та операторам зв'язку заборонено користуватися цією технікою.
Якщо український уряд не вдавався до заборон, то мав би хоча б зробити висновки. А як взагалі мала б діяти українська держава?
Вийти з твердою та зрозумілою позицією по комуністичному Китаю. І якщо аргументів за попередні роки було недостатньо, то заяви КНР щодо України, синхронізовані з Росією – точно мають змотивувати українську владу долучитись до демократичного табору.
Москві та Пекіну вже протистоять наші союзники – Лондон, Вашинґтон, Оттава, Таллінн, Риґа і Вільнюс. Останній всіляко намагається атакувати КНР через відкриття представництва Тайваню у себе вдома.
Давно час переглянути нашу стратегію кіберзахисту, щоб уникнути подальшого втручання та злиття даних РФ й КНР. Поразка у кібервійні – може коштувати нам дуже дорого
Але успіхи Путіна не закінчуються Піднебесною. П'ятигодинна зустріч з прем'єром Віктором Орбаном — принесла свої плоди, і Угорщина ветувала рішення про приєднання України до Об'єднаного центру передових технологій з кібероборони НАТО (CCDCOE). Ухвалення рішення в НАТО потребує "так" від кожної з 30 країн-учасниць.
Підкреслю, що "ні" від Угорщини стало вирішальним. Участь у роботі центру НАТО дала б Україні можливості для захисту і профілактики кібератак.
Але це аж ніяк не входило в плани Путіна. Тому дешевий російський газ для Орбана на фоні квітневих парламентських виборів в країні – визначило голосування Угорщини; і Україна опинилася поза грою.
Поки Орбан – прем'єр Угорщини, ми не побачимо ні План дій щодо членства України в НАТО, ні самого членства. Але це не привід здаватися, адже лідери угорської опозиції засудили дії Орбана, прямо назвавши його "троянським конем Путіна у дії".
Певно, що українці хочуть бачити при владі в Угорщині наших союзників та прибічників демократичних цінностей, а не маріонеток Путіна. Але тепер питання до української влади.
Адже це не в Угорщини захопили Крим і окупували частину Донбасу. Позиція Української держави щодо тоталітарних режимів має бути принципова й бездоганна, і почати варто з Китаю.