На норвезькому острові Кармей археологи повторно відкрили величний курган доби вікінгів.
Дослідження тривало лише п’ять днів — із 3 до 7 серпня 2026 року, однак його результати виявилися значно ширшими за перевірку стану пам’ятки. Під поховальним човном дослідники простежили рештки ще одного, ймовірно значно давнішого кургану.
Ґрьонгауг розташований на острові Кармей біля західного узбережжя Норвегії, у культурному ландшафті вздовж протоки Кармсунн. Неподалік міститься Авальдснес — один із важливих центрів влади ранньосередньовічної Норвегії, пов’язаний з епохою відомого конунга Гаральда Прекрасноволосого. У цьому районі відомо кілька великих поховальних комплексів з кораблями, а також значно давніші кургани бронзової доби.
Сам курган Ґрьонгауг має близько 30 метрів у діаметрі й сягає чотирьох метрів заввишки. Усередині насипу був розміщений корабель виготовлений з дубу, завдовжки приблизно 15 і завширшки близько трьох метрів. У ньому поховали чоловіка, очевидно представника місцевої еліти.
Уперше курган дослідив 1902 року археолог Бергенського музею Гокон Шетеліг. На той час поховання вже було пограбоване — найімовірніше, ще наприкінці X століття. Попри це, у могилі збереглися рештки одягу, килимів, подушок і ковдр, дерев’яного посуду, воскових свічок та уламок англійського скляного келиха. Особливо важливими виявилися органічні матеріали, які зазвичай майже не зберігаються в археологічних комплексах.
Через 124 роки дослідники Археологічного музею Університету Ставангера розпочали дослідження на місці, де працював Шетеліг, дещо розширивши та поглибивши старий розкоп. Роботами керували Марі Едегор і Гокон Реєрсен. Це не було повноцінне дослідження кургану: археологи не чіпали центральну частину поховання і працювали за кілька метрів від місця, де лежать залишки корабля.
Головною метою стало визначення технічного стану пам’ятки. У другій половині XX століття на вершині кургану розпалювали велике святкове вогнище, тому існували побоювання, що висока температура й подальші зміни ґрунтового середовища могли пошкодити органічні рештки в середині насипу.
Результати виявилися обнадійливими. Усередині насипу збереглися березова кора, фрагменти деревини, верес і навіть кущики чорниці з листям. Археологи фактично побачили рослинність, яка вкривала поверхню землі під час спорудження корабельної могили понад тисячу років тому. Наявність листя дозволяє припускати, що насип зводили в теплу пору року. Знайшли також кілька залізних заклепок, які могли походити від корабля.
Однак найважливіші спостереження стосуються не самого судна. Під рівнем поховання доби вікінгів дослідники відкрили штучно складену кам’яну крепіду, що позначала край давнішого насипу. Ці елементи залягають нижче за корабельну могилу й за характером можуть належати до бронзової доби.
Таким чином, корабельне поховання IX століття, найімовірніше, влаштували на місці вже наявного давнього кургану. Давніший насип став основою, або своєрідною платформою, для нового поховального комплексу. Остаточно говорити про його датування добою бронзи поки зарано: археологи відібрали зразки, датування й аналіз яких триватимуть кілька місяців.
Питання хронології залишається відкритим і для самого поховання з кораблем. Упродовж тривалого часу судно датували приблизно 780 роком, а саме поховання — кінцем VIII століття. За такої хронології Ґрьонгауг опинявся на самому початку або навіть напередодні класичної доби вікінгів. Однак нещодавній перегляд дендрохронологічних і радіовуглецевих даних змістив дату корабля приблизно до 864 року. Поховання могло бути влаштоване дещо пізніше — у період формування нового політичного ландшафту навколо Авальдснеса.
Нове дослідження Ґрьонгауга важливе не кількістю знахідок. За п’ять днів археологи не відкрили скарбів і навіть не наближалися до центральної частини середньовічного поховання. Натомість їм вдалося уточнити складну стратиграфію і послідовність спорудження пам’ятки та підтвердити винятковий стан збереження органічних матеріалів.
Якщо датування нижнього насипу бронзовою добою підтвердиться, Ґрьонгауг стане виразним прикладом того, як еліти доби вікінгів використовували давні поховальні ландшафти. Спорудження середньовічного насипу над давнішим курганом могло бути не лише практичним рішенням. Давня, уже помітна у просторі ландшафтна домінанта надавала новому похованню додаткової ваги й включала померлого до значно глибшої історії самого місця.
Дослідження має і цілком сучасний вимір. Норвегія розглядає можливість номінування комплексу монументальних поховань з кораблями до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Для цього важливі не лише відомі кораблі з Осеберга чи Гокстада, перенесені до музеїв, а й пам’ятки, що досі зберігають свою структуру безпосередньо в історичному ландшафті сучасної країни. Ґрьонгауг належить саме до таких об’єктів.
Після завершення робіт ділянку розкопу законсервували. У кургані археологи залишили лист майбутнім дослідникам, сучасні скляну пляшку, келих, кілька монет і свічку. Наступне відкриття Ґрьонгауга може відбутися через десятиліття — уже з новими методами та новими питаннями. Поки ж основні відповіді мають дати лабораторні дослідження відібраних зразків.