Тепер вусатий узурпатор влади в окупованій росіянами Білорусі боїться ще й терориста Євгєнія Прігожина; переграли всіх!
Якщо Владімір Путін боїться внутрішніх змов і Заходу, то Алєксандр Лукашенко боїться не лише внутрішніх білорусів і Заходу, а ще й і самого Путіна.
Той давно хотів остаточно підім'яти під себе білоруські землі, аби керувати кордоном із Північноатлантичним альянсом і прямим виходом на Київ без жодних посередників.
Тому зараз Лукашенко зі шкіри лізе аби довести болотному фюреру з Москви, що він йому ще потрібний, бо може виконувати незамінні доручення, – наприклад, пригріти Пригожина.
Але зробити це так, щоби кожен його крок був відомий у Кремлі, або ж – лякати Захід "отриманою" ядерною зброєю, але так, щоби ключі управління лишалися у Москві.
Не треба шукати у вчинках Лукашенко стратегічних розрахунків чи величних мотивів, це просто страх – страх бути помноженим на нуль.
У "бацьки" давно немає щирих союзників, – ні на Заході, ні на Сході, тож лишилася лише параноя бути зрадженим "своїми".
Такий страх – неминуча доля всіх диктаторів (від Нерона до Сталіна), у діях яких часто шукають особливих мотивів, а мотив часто був примітивно простий: просто вижити.