6000 років тому на території теперішнього Іраку існувало величне поселення під назвою Урук. Його заснували та населяли шумери.
Проте із плином часу з невідомої причини місто, яке знаходилося неподалік впадіння річки Тиґр в Євфрат, несподівано спорожніло. Чому це сталося, – загадка для науковців, яку медіаагенція "Останній Бастіон" розкриває завдяки плідній праці археолога Роберта Дюваля з Університету Макса Планка.
Шумерська цивілізація вважається дослідниками першою високорозвиненою, яка залишила сліди своєї пишноти в історії та вплив на наступників (Аккад, Вавилонія, Ассирія) та сусідів (Елам, Мідія, Персія, Ханаан). Попри те, що це був союз відносно рівноправних між собою міст-держав, її серцевиною був саме Урук.
Він відрізнявся від інших поселень своїми масштабами. Жерці займалися астрономією та будували обсерваторії; правителі контролювали великі території; торговці першими продавали різний крам, який потрапляв з інших куточків давнього світу у Месопотамію.
Урук був величезним мегаполісом із тисячами мешканців. У час вого найбільшого розквіту він займав 540 гектарів, тоді як стандартні міста на той час були селами (за сучасними мірками) розміром один-два гектари.
Місто розвивалося з року в рік, квітло у родючій долині. Урук був не лише політичним та адміністративним центром, а й осердям релігійного та культурного життя Шумерської цивілізації, спадок і надбання якої першими перейняли прибулі з північного сходу аккадці.
Тамтешні жерці мали знання про сузір'я та астрономію, вони будували неповторні споруди з каменю для спостереження за небесними тілами. Це дозволяло їм не лише орієнтуватися у часі та просторі, а й прогнозувати сезони та покращувати методи сільського господарства.
Завдяки достатку родючих земель і передовим знанням (які досі сучасні науковці не змогли розшифрувати й апробувати), громада Урука забезпечувала себе надлишком продовольства, що сприяло розвитку ремесел, мистецтва й науки. Сусідні міста-держави, як Лаґаш, Ніппур, Кіш, не могли з ним зрівнятися ні в чому.
Сьогодні тлумачі Святого Письма схильні вважати, що Урук (шумерською Унуґ) відповідає біблійному місту Ерех, який давньогрецькі мандрівники іменували Орхоя (буквально у перекладі: "паща"). Його правителями були легендарний Ґільґамеш, а потім – Німрод, за яких піраміди-зікурати стали множитися Месопотамією, як гриби після дощу.
Достатньо порівняти: стандартне населення для міст на той час становило 2-3, рідко 7-8 тисяч осіб, тоді як в Уруку проживало близько 80 тисяч жителів. Однак, попри велич і процвітання, незабаром розвиток міста припинився протягом лічених років – мешканці почали масово залишати Урук, і місто майже спорожніло.
Власне, причини такого різкого занепаду довго залишалися загадкою. Проте археологи, під проводом доктора наук Роберта Дюваля запевняють, що військові невдачі могли відіграти ключову роль у цьому процесі.
«Швидше за все, останній шумерський правитель Урука не зміг захистити місто від навали ворогів, а завойовники не змогли залишити достатню військову присутність для підтримання порядку. У результаті перлина Шумерської цивілізації була пограбоване, а жителі вирішили шукати безпеку в інших місцях, зокрема в Еламі, Ханаані, Мідії та Єґипті, куди принесли свою культуру і знання», – зазначив Роберт Дюваль.
На жаль, станом на сьогодні, дослідження території, де колись знаходився Урук утруднене через напружену ситуацію у регіоні. Але археологи з Лондона, Нью-Йорка, Парижа і Берліна пообіцяли повернуться до нього після стабілізації.
Між тим, як раніше повідомляла медіаагенція "Останній Бастіон", плавучі будинки посеред пустельного Іраку заворожують погляди поодиноких приїжджих. Ця архітектурна родзинка уславила поселення Маадан у болотистому регіоні басейну річки Євфрат.