Більшість населення України — інфозалежні люди без критично-логічного мислення. І це біда, яка масштабується на тлі воєнних поразок.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Я не знаю, в якому ментальному й моральному стані треба було перебувати, аби повірити, що на чолі із «колективним Зеленським» ми, українці, переможемо Москву. Це ж відверта пропаганда!
Будьмо чесними: зараз майже ніхто й ніде не може точно прогнозувати розвиток подальших подій. Зате замулити колективну свідомість — так це запросто.
Ну ладно ті, хто це нещастя обирав чи прокладав йому дорогу перманентним зрадофільством. Там увімкнулися звичайні для людської природи компенсаторні механізми психіки:
«Ми не вс...ся! Ми не вс...ся — ми щас бистренько відстріляємося і докажемо умнікам, які вуха нам продзижчали своїм «думай-те, думай-те!», шо ми все правильно здєлалі».
Але ж і добряча частка тих, кому у 2019 році вистачило совісті не брати участі в електоральному перевороті (фактично, лохторальний антимайдан), раптом з'їхала з глузду. І притомні нібито люди почали одне одного зацитькувати й називати голос здорового глузду «кремлівськими наративами».
А ниньки заголосили, як один в унісон: «Всі на фронт!», бо ж «ачільники» про...ли людські й матеріальні ресурси у боротьбі за рейтинги. А ще, за розстріляні ілюзії, що вони зможуть краще, ніж попередники.
Усі громадяни України зобов'язані брати участь у її захисті, але не в захисті політичних банкрутів. Захищати слід Неньку, а не тих, хто на ній паразитує, граючи членом на роялі у владних кабінетах на Банковій і Грушевського.
Так, я в курсі, що переважна більшість ухилянтів не хоче взагалі нічого захищати, а хоче до мами на ручки (і за кого вони голосували теж не є великим секретом). Але навіть якщо їх усіх кинути під КАБи та ворожу артилерію, ситуація на фронті докорінно не зміниться.
Посилення мобілізації дасть результат лише в комплексі із розробкою реалістичних стратегій, оптимізацією використання людських і матеріальних ресурсів. Ну, і не забуваймо про налагодження виробництва й постачання зброї.
А позаяк чинне керівництво України показало абсолютну неспроможність ставити конструктивні цілі, раціонально використовувати ресурси та налагоджувати виробництво необхідних озброєнь, то ротування за мобілізацію без зміни керівництва (на що є цілком конституційні механізми) — це чергова порція лицемірства. Якщо точніше — угодовство зі злочинцями й могильниками українського народу.