Ручний путінський урядовець знову подав голос, аби заявити про готовність Кремля до чергового протистояння з "клятим Заходом".
Днями Дмітрій Мєдвєдєв заявив, що відносини РФ і США повернулися в епоху "Холодної війни". Мовляв, суперництво між країнами змінилося конфронтацією і конфліктом, і Москва, як ні в чому не бувало, змушена лише відповідати на погрози Вашинґтона (а не продукувати їх).
Ну що ж, показова заява, в якій читається хворобливість російських еліт щодо програшу СССР у попередній "Холодній війні". Звідси — всі ці розмови на Росії щодо необхідності "Ялти-2".
Але це тупиковий шлях. Якщо вже дійсно у Владіміра Путіна в голові засіла думка про те, що «розвал СССР став найбільшою геополітичною катастрофою століття» ©, то, може, треба було спершу проаналізувати внутрішні причини цього розвалу, замість того, щоби нав'язувати світові нову війну?!
"Нормалізації", про яку на Росії активно говорили ще рік тому, можна досягти тільки тоді, коли сама РФ повернеться у рамки міжнародного права, а не волюнтаристського визначення "червоних ліній". А головне — "нормалізація" неможлива без прогнозованості, розуміння пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики творчого, а не руйнівного характеру.
Поки ж всі зафіксували певний апогей використання Росією шантажу: скупчення військ біля кордонів з Україною; недопуск лікарів до Алєксєя Навального, на тлі майбутнього послання Путіна Федеральним Зборам і зустрічі з Лукашенком. Така тактика шантажу має чітку мету — тримати супротивника у напрузі та допікати, щоби противник губився у здогадах, і водночас демонструвати (у разі необхідності) готовність до стриманості.
Далі, як ми знаємо, Сєргєй Шойгу оголосив про відвід військ, Навальний завершив голодування, а Путін виступив на кліматичному саміті. Цілком ймовірно, що така тактика шантажу буде і надалі застосовуватися російською владою.
Хоча конкуренція, за якою може настати конфронтація (як це було під час Карибської кризи 1961-го), передбачає наявність поглядів і проєктного підходу. Що таке сучасна РФ — питання сьогодні навіть для самої Росії.
Й оскільки стратегія обвалу міжнародних інституцій, вже очевидно, зазнає краху (що дуже добре показали різні шпигунські сандали за участю РФ: висилка її дипломатів із низки країн ЄС, зокрема, на знак солідарності з Чехією), і при цьому ніякого прагнення до повернення до прогнозованості та стабільності (про що говорив Джозеф Байден щодо пропозиції двостороннього саміту з Путіним) з боку РФ не намічається — швидше за все, мова йде про період меншого/більшого ізоляціонізму Росії. Але аж ніяк не про боротьбу за вплив (як це хочуть показати на Росії).