20 лютого 2023 року запам'ятається всім нам як переломна мить у війні проти російського агресора. Колективний Захід уже відпустить Україну.
Дуже значущий візит, враховуючи як дату, так і ситуацію. А ще те, як Президент США сам наполіг на візиті до Києва не дивлячись на те, що йому пропонували польсько-український кордон, ну максимум – Львів.
Та не треба переоцінювати його, хоч таємниці істини завжди відкриті у символах та образах. Саме тому, не переоцінював, але й недооцінював би, адже хоч ніхто і не очікує завтра капітуляції РФ – геополітичне значення візиту дійсно величезне.
Перше й основне: Джозеф Байден чітко показав Владіміру Путіну, що Україна належить до Західного Світу і перебуває під протекторатом США. Чіткіше нікуди просто.
Друге: Байден чітко показав, що приїхав підтримати Україну не лише на словах, але й на ділі. Американський лідер анонсував чергові пакети військової та фінансової допомоги.
І третє: його візит до Європи не обмежується Україною і завтра (21.II.2023), як раз під час виступу Путіна перед Федеральними зборами, – він перебуватиме у Польщі. Там, переконаний, Байден ще раз наголосить на необхідності всебічної підтримки України задля нашої перемоги.
Окрім вищезазначеного, у візиті Байдена до України існує ще й суттєвий кулуарний бекґраунд. Це зустріч 18.II.2023 на полях Мюнхенської конференції з питань безпеки Державного секретаря США Ентоні Блінкена та Міністра закордонних справ КНР Вана Ї.
Під час цієї події пан Блінкен попередив свого китайського vis-à-vis про наслідки у випадку, якщо комуністичний Китай розпочне постачати до РФ летальну зброю. Так от, паралельно з візитом Байдена до Києва – Ван Ї нині прибув до Москви.
Цей візит головного китайського дипломата був анонсований давно, у рамках підготовки квітневого візиту Сі Цзіньпіна. І зрозуміло, що зустріч із Блінкеном та сюрприз від Байдена – підкорегували основну програму.
З одного боку, КНР дуже потрібно показати, що США їй не указ. Це вписується у програмну парадигму виступу товариша Сі про двополярний світ, про який він згадав у своїй промові після переобрання на пост генерального секретаря ЦК КНР.
А з іншого – Пекін банально не може дозволити собі ігнорувати натяки Вашинґтона з огляду на колосальну залежність від США та їхніх союзників у контексті експорту-імпорту. Додатково, товариш Сі 24.II.2023 планує виступити із широкою промовою про мир в Україні, а значить будь-які кроки Путіна, що суперечитимуть "мирній візії" комуністичного лідеру Китаю – неприпустимі.
Таким чином, можна передбачити, що "історична" промова Путіна 21.II.2023 перед Федеральними зборами радше походитиме на суповий набір коридорної бюрократії та ракоголової пропаганди ніж на щось суттєве, а головне – конструктивне. Звісно, войовнича риторика буде, у Путіна немає іншого виходу, але вона матиме незриму стелю, за яку стрибати не можна.
Чи може Ван Ї чимось обнадіяти бункерного? Може; та обнадіяти – не значить зробити, а в цей час наші союзники, натхненні візитом Байдена перейдуть до більш рішучих дій.
І це не голий, оптимізм, а якраз-таки символ, у якому криється таємниця істини. Останнім Президентом США, який був у Києві – був Джордж Буш-молодший у 2008 році, за часів відносно спокійного часу президентства Віктора Ющенка.
Барак Обама і Дональд Трамп проігнорували можливість візиту, а Байден, при тому під час повномасштабної війни – ні. Це сигнал для всіх союзників і партнерів – настав час діяти ще рішучіше ніж раніше і вони діятимуть!
А КНР як завжди тихо вичікуватиме, зважуватиме та балансуватиме, однією рукою підживлюючи російський васалітет, а іншою – набиратиметься сил для повноцінного виходу на світову геополітичну арену. Ще не час для комуністичного Китаю.
Товариш Сі й так злий на Путіна за те, що той програв війну політично, паралельно об‘єднавши цивілізований світ. Йому не потрібно аби він став ще сильнішим, а тому і підживлюватиме Путіна, але і різких рухів не дозволить.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт