У війні перемагає той, хто запропонує таке нове світобачення і порядок, які об’єднають більшість партнерів.
Тут зібрана моя рефлексія на відкритий лист української інтелігенції та його обговорення, на новорічні заяви Трампа як першу перемогу рф на шляху втягнення світу у караганівську перспективу.
Нагадаю декілька фактів з історії напередодні початку та під час війни в Україні.
У 2008 році Меркель і Путін зупиняють на Румунському саміті процес входу України до НАТО. Німеччина закриває вугільні шахти та АЕС. Бо має найдешевший в Європі російський газ, і ще й екологічний. Чим ставить себе у залежність від рф. Тісні зв’язки між ними та політика рф диференційованої ціни на газ у Європі дає Німецькій економіці великий профіт та експансію в більшість країн ЄС, як економічну, так і політичну (через міжурядові кредити). Можна говорити, про початок загарбання ЄС Німеччиною без єдиного пострілу. Брюссель залишається ще центром ЄС, бо Великобританія ще становить опозицію Німеччині в цьому. Але після Brexit, де теж є сліди рф, центр прийняття рішень в ЄС переїздить де-факто в Берлін!
Аналітики як в Україні, так і у світі передбачають війну в Україні.
Німецьке бізнес-середовище відверто відмовляється від інвестицій в Україну. Будуються Північні потоки, щоб надійно забезпечити Німеччину дешевим газом у разі війни в Україні.
Чи могла Україна зіграти тут на випередження ситуації?
Так, простим кроком по передачі своєї ГТС у консорціум з ЄС і США. Тоді вибиваються необхідності в потоках. Консорціум веде перемовини з рф про єдину ціну на газ на вході в ГТС. Знаю, що принаймні Юрій Костенко таку ідею пропонував Президенту Ющенку, але в того були більш фахові радники а-ля рідний брат, Юссуф, Фірташ та інші, які призвели до Юліних нищівних газових угод. В 2015 році аналітична група фракції Самопоміч у своєму дослідженні показали, що українська ГТС є основною причиною початку війни.
Обама своєю бездіяльністю дає можливість рф почати війну в Україні. Тим самим відкриваючи вікно Пандори. Якби неоднозначно був написаний Будапештський меморандум, по факту першу країну, яка відмовилась від ядерної зброї під гарантії своєї безпеки, залишили без гарантій.
Докори сумління і свою помилковість сьогодні визнає підписант будапештського договору - Білл Клінтон — який максимально демократизував політику США щодо країн колишнього союзу і благословив правонаступництво рф і її ядерність, хоча сам розвал СРСР далеко не його заслуга. Хотілось би почути сьогодні відповідь на питання: коли він підписував Будапештський меморандум він гарантував недоторканість України чи ні? Можливо в цьому і криються його сьогоднішні докори сумління? Але це вже уточнення і так визнаної сьогодні ним помилки.
Сьогодні вже всі країни розуміють необхідність власної ядерної зброї для особистої безпеки, бо ні ООН, ні навіть НАТО їм нічим не допоможуть. Але це ж довгий і тернистий шлях до ядерного озброєння. Тому постає необхідність в нових союзах з країнами, які таку зброю мають. Причому, дуже тісних союзах. Щоб у разі українського прикладу союзник гарантовано вступив у конфлікт, що реалізувати досить складно, окрім як створювати свої сполучені штати або срср.
Залишається або прийняти такий новий караганівський світ або ж спробувати зробити революцію проти такої перспективи.
Щодо першого варіанту, то сьогодні виглядає так, що Трамп прийняв саме такий варіант: Європа хай сама платить за свою безпеку, хочу Канаду і Гренландію, та всю північну Америку аж до Панами як мою фортецю, а зброя моя повернута в бік 2 інших найбільших фортець кнр та рф через тихий океан і Арктику.
Україні залишаються в такому світі лише 2 можливі фортеці (або ж їх поєднання).
Перша логічно полягає у створенні фортеці з ЄС на чолі з ядерною Францією і розвивати її насамперед у Африку та Близький Схід, плюс конкуренція з США за південну Америку. Але сама
Франція через свій політичний устрій і духовний спад є досить проблемним лідером для цього. Другий кластер полягає у створенні іншого союзу на чолі з ядерною Великобританією, країнами Балтії (без Франції і Німеччини) з розвитком у Чорне море (Румунія, Болгарія), Каспійське море разом з тюркським світом (Казахстан, де вже сьогодні працює англійське право, побудований видобуток в Азербайджані) та Близький Схід (де британці мають історично тісні зв’язки), які не мають свого ядерного лідера. В обох варіантах Україна з досвідом бойових дій та родовищем урану буде важливим учасником. Звісно, ще краща перспектива у об'єднанні цих двох можливих фортець. Але наявність декількох варіантів переговорів підвищують шанси на швидший успіх.
Слід зауважити, що процес утворення цих фортець примусить визначатись кожну неядерну країну з ким і як жити далі. І тут навіть диктаторські режими задумаються про свою перспективу у складі а-ля відновленого срср - через десятиліття їх не буде. Тому більшість країн, особливо серед їх населення, буде тяготіти до демократичних фортець. І тут найгірші перспективи у сусідніх до ядерних країнах (Монголія, середня Азія, В’єтнам, Камбоджа…). Тобто, усі неядерні країни мають побачити свою перспективу у цьому, а тоді, питання їх участі у сьогоднішніх санкцій проти агресора або в миротворчій операції та формуванні нової безпекової моделі світу стає негайно необхідним. Взагалі, матеріалістичний світогляд веде до розвитку через досвідчення всіх помилкових варіантів з метою знайти істину. Так в судах засвідчують всі варіанти несправедливості, щоб знайти справедливість. Або людина досвідчує всі варіанти страждань (нелюбові), щоб усвідомити любов.
Отже, тільки жорстке усвідомлення цього можливого караганівського майбутнього, що призведе до світової війни, дає можливість іншого варіанту майбутнього. Навіть у демократичній фортеці ти втрачаєш незалежність. Фортеці убивають світову економіку. Почнеться гонка озброєнь, блокування обміну технологіями, скорочення економічних зв’язків. Тому, перспектива караганівська навіть Китаю не підійде. Отже, має відбутись антикараганівська ініціатива, яка збудує безпеку у всьому світі, який її підтримає, а решта буде підсанкційними ізгоями до зміни свого курсу (як срср). Китай і деякі брікси звісно можуть вимагати — за свою підтримку у цьому — нових правил економічної безпеки, а не тільки фізичної. А компроміс в цьому питанні дасть швидкий результат у створенні нової світової системи безпеки. Інакше, ситуація буде розпалюватись за караганівським сценарієм, щоб на останньому кроці до його реалізації більшість домовилась. Сподіваюсь, що Трамп зараз робить свій відповідний караганову крок, щоб розбудити всіх і показати караганівську перспективу. І це не його бажання бути «гопніком», це результат Обами-Байдена-Меркель, які вважали, що вони грають високу любов з гопніком, а виявилось — їх «разводілі»…
Завдання аналітиків різних країн сьогодні об’єднати свої зусилля і показати всю цю перспективу з обрахунками можливих сценаріїв. Лише після цього настане бурхливий запит на альтернативну безпекову модель, яка об’єднуватиме всіх. Сьогоднішня війна (як початок світової) обов’язково закінчиться або перемогою нового світогляду або загибеллю людства (перемогою караганівської перспективи). Слід визнати, що сьогодні поки перемагає саме караганівська модель.
Автор: Андрій Давиденко