Ситуація у місті важка. Починає нагадувати кінець весни та початок літа 2022 року, а саме події у Сіверськодонецьку.
Необхідно одразу пояснити, що тоді місто (de facto обласний центр майже повністю окупований росіянами Луганщини – прим. ред.) доводилося обороняти навіть ціною важких втрат. Тактика витіснення спрацювала цього разу.
Власні, і після прориву під Яковлівкою росіяни змогли з декількох сторін зайти у місто. Контроль за Соледаром у них не повний, а ситуація змінюється постійно, тому про контроль у відсотках казати не доводиться.
Про можливий сценарій писав ще в серпні. Однак певен, що все ж таки слід нагадати й освіжити написане пів року тому:
«Водночас Збройні Сили України, швидше за все, намагатимуться піти va banque, сконцентрувавши сили для наступу на Південь. Принагідно намагаючися не втратити Донбас, але в кращому разі залишимо лише Бахмут, Соледар, Авдіївку, Сіверськ... Якщо приплюсувати новину про обов'язкову евакуацію місцевого населення, то приблизно зрозуміла оцінка командуванням ситуації на цій ділянці фронту».
Чому саме так? Лінія оборони Сіверськ-Соледар-Бахмут-Торецьк дуже пов'язана, тож втрата одного з цих пунктів посилює тиск на інші.
Так, наприклад, втрата Соледару дозволяє росіянам наступати на Бахмут з трьох сторін і тоді вже Торецьк у разі падіння Бахмуту стає під загрозою. Про Авдіївку і казати нічого: вона буде фактично дуже довгим виступом.
Тому-то зараз фактично йде знову так званий Materialschlacht, тобто "війна на виснаження". Бо ЗСУ, звісно, мають резерви, але вони зарезервовані для наступу на деяких ділянках, саме тому лямку доведеться тягнути мотопіхоті та силам Територіальної оборони.
Як довго протримаються ці фортеці, невідомо; все залежить від наших захисників. Умовно "пожежні" бригади направлені для допомоги, але треба морально готуватись до можливого відступу.
Автор – Гліб Парфьонов, керівник департаменту безпекової політики вітчизняного Центру політичних студій "Доктрина"