Зухвалий напад на «ядерну тріаду» РФ, який Україна здійснила напередодні, спонукає до трьох груп висновків. Викладаємо їх нижче.
Вранці 1 червня атаковано аеродроми базування стратегічної авіації РФ. Це стало повною несподіванкою для Кремля та генералітету, адже характер атаки, її специфіка і вибір цілей дозволяє припустити: результати виявляться відразу в кількох галузях — від настроїв у суспільстві до міжнародної політики.
Суть цілей та специфіка атаки
Отже, наразі відомо про атаку на 5 аеродромів і, можливо, пункт базування ядерних підводних човнів Північного флоту РФ, тобто це атака на «ядерну тріаду». При цьому для атаки використовувалися «контейнери-матки» — контейнери з безліччю FPV-дронів усередині, які, власне, атакували цілі.
При цьому московитська система ППО/ПРО на аеродромах виявилася абсолютно безсилою — ЗРК «Панцир» проти FPV неефективний, кошти РЕБ або були відсутні або не працювали. У результаті пошкоджено або повністю знищено щонайменше 27 літаків Ту-95, А-50, Ту-22М3 і, можливо, 1 ядерний ракетний крейсер у Сєвєроморську.
Для розуміння болю атаки наведу дані про кількість таких літаків на озброєнні РФ. Вся авіаційна частина «ядерної тріади» складається (або складалася) із 58 літаків Ту-95, 16 Ту-160 та 58 Ту-22М3, літаків ДРЛО А-50 на озброєнні РФ було 10 штук (різних модифікацій). Тобто удар дуже болісний.
Перший результат: московитсько-українська війна
Для ракетних атак РФ використовувала наземні комплекси (ті ж «Іскандери»), а також авіацію. Але ракет до комплексів Іскандер не так багато, московитам доводиться закуповувати ракетні комплекси та боєприпаси у КНДР та Ірану.
З корабельними запусками теж не все гладко — чорноморський флот РФ змушений був тікати із Севастополя до Новоросійська, а там інфраструктура гірша, у тому числі й щодо обслуговування ракетного озброєння кораблів. Залишалася авіація, як найбільш гнучка система планування та завдання ракетних ударів.
Зрештою, саме РФ змогла налагодити щодо масового випуску саме ракет авіаційного базування. Вони ж дешевші за ракети «Іскандер» або «Калібр»; тобто РФ змушена буде шукати інших варіантів для організації повітряних атак на Україну.
Другий результат: суспільна думка у РФ
Удар по аеродромах стратегічної авіації (а можливо, і удар по базах підводних човнів) — це удар по самолюбству «пересічного московита». І за своїми потенційними масштабами він перевищує вибух дрона над Кремлем чи навіть атаку на Курщину.
Населення РФ звикло «пишатися» своєю країною як наддержавою, вважаючи, що «ядерна тріада» (як комплекс систем озброєння) — невразлива і сильна. Але в один день їхня країна втратила суттєву частину цієї системи, причому у місцях базування, які більш ніж на 4 000 км віддалені від кордону з Україною.
Це ляпас, який кремлівська пропаганда змушена буде купірувати досить довго. Якщо не вдасться — один із факторів (але не основний і не єдиний — тут не варто видавати бажане за дійсне) для можливої дестабілізації ситуації.
Або, як мінімум, зменшення рівня довіри до політичного та військового керівництва. Крім того, атака з використанням «контейнерів-маток» — це фактор розширення істерії та шпигунства.
Простіше кажучи, пересічний московит навіть у глибині своєї країни не впевнений, що його місто не опиниться під атакою; те саме стосується вищого керівництва країни. Адже немає гарантії, що схожий контейнер не стоїть на якомусь майданчику, наприклад, на Валдаї чи на складах на Рублівці.
І, нарешті, третій результат — геополітичний
Амбіції РФ на статус глобальної супердержави ґрунтувалися на міфі про «другу армію світу». Те, що РФ «зав'язла» в Україні, вже принесло результати; наприклад:
Проте у московії залишався ще один козир — ядерна зброя та сумнозвісна «ядерна тріада». Атака на стратегічну авіацію РФ, якщо підтвердиться виведення з ладу хоча б 20 літаків Ту-95, — вже позбавляє її переваги перед КНР за кількістю бортів стратегічної авіації (переваги перед США московія й так не мала).
Повторення таких атак знижує рівень ядерної загрози РФ. Звісно, що Кремль може козиряти кількістю боєголовок, але якщо немає засобів їх доставлення, ядерна зброя перетворюється на склад майбутніх ядерних відходів, — це чудово розуміють як у Вашинґтоні, так і у Пекіні.
Тому, гадаю, активно аналізують характер та ефективність української атаки, а пізніше вноситимуть зміни до своїх планів на випадок ескалації; наприклад, розроблення механізмів знищення носіїв ядерної зброї. Тих же китайських контейнерів на території РФ миттєво перебуває кілька десятків тисяч штук.
З іншого боку, у всіх ядерних держав постає питання захисту своїх об'єктів, а це робота на роки вперед — просто змінюється характер сучасної війни, й Україна це вкотре продемонструвала. І, зрештою, сьогоднішні перемовини, 2 червня, у Стамбулі.
Думаю, ви здогадалися, що прогресу там точно не буде, а тому ідеальний для нас варіант — вихід РФ із процесу, але московити на це навряд чи підуть. З іншого боку, їхній шантаж літньою кампанією та посиленням тиску на фронті виглядає вже інакше.
Адже можуть бути нові асиметричні дії української сторони, але що точно буде — масована ракетна атака найближчими днями. Тому раджу уважно ставитися до сигналів повітряної тривоги.