Сьогодні завдання українців полягає у тому, щоби не допустити більше хижацьких, а головне чужинських ідеологій на нашій землі!
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Якби українці не пережили Голодомор – точніше три голодомори – питання політичного, економічного і культурного ренесансу було б справою одного покоління. Так, уявіть, лише одного покоління українців!
Я хочу чітко вказати, якого смертельного удару для нашого народу наніс Голодомор. Ось, лише кілька основних пунктів, які пов'язують минуле із сьогоденням, а отже і майбутнім:
- Дослідники вказують, що без геноциду нас би було нині 80 мільйонів. Це людський ресурс тотожний Німеччині – топовій економіці Європи.
- Був розірваний принцип успіху. Якраз напередодні Голодомору українці знали, що їхній добробут – вони самі. Як працюєш, так і заробляєш. Тільки нині оце все поступово воскресає – «Я сам собі хазяїн».
- На багато десятиліть було розірвано поняття сім'ї, відчуття родини, як фортеці, головної опори. Кілька десятиліть поспіль люди змушені були одружуватися, щоб вижити чи отримати кращі позиції в тоталітарній системі. Так донька репресованого професора могла вийти за алкаша-слюсаря. Аби не померти з голоду і продовжити рід. Про кохання, повагу, сексуальне задоволення і довіру не було жодної мови. Просто "аби був мужик у хаті".
- Були розбиті соціальні зв'язки. А це основа ефективного суспільства і логістики. Люди жили в атмосфері страхів і доносів. Кожен за себе. Основою радянського ладу став "товариш", в якого «мой адрес не дом и не улица, мой адрес советский союз». Це дуже нездорово. Як і сталінська цитата: «Сын за отца не отвечает». У всьому світу – рід і його історія то є важливо, предками пишаються! Нащадками теж. (Якось у німецькому селі я зустріла власника готелю, який на цьому місці уже 350 років. Він показував на табличку і пишався предком, а ще пишався внуком – переможцем місцевого аналога "Мастер шеф").
- Було знищене поняття справжньої селянської, а конкретного успішної родини із хутором. Спеціально радянська пропаганда нав’язала їм ярлик чогось відсталого і неуспішного. Хоча на старих фото – люди в гарно скроєних костюмах, жінки в стильних сукнях і низці перлів, сережках і дукачах – нічим не відрізняються від сучасників Франції та Німеччини. Це було б питанням часу, коли наш власник хутора – його нинішній нащадок в білих штанях і кашемірі пив вино і різав сир зі свого маєтку в компанії численних родичів. Як у французькому кіно.
- Було штучно знищено українську ідентичність. Зараз дуже цікаво читати розповіді багатьох людей про їх перехід на українську: «Я – російськомовна, батьки теж, бабуся. Але я дізналась, що мій прадід був репресивним і україномовним». І в цьому жах – мільйони людей відмовлялися від свого "Я", щоби просто вижити!
- Нині я бачу спробу РФ добити ті виноградні лози, які змогли вижити та пронести себе через терор. Зараз виноградні кущики цих репресованих і закатованих родів дають перші лози. І рашисти прийшли їх убивати, бо знову ж таки повертаючись до першого речення – успіх України та її ренесанс в межах одного покоління. І Путін це знає, як і Сталін!