Для більшості сучасних світових політиків будь-яка війна, — то є засіб для власної наживи та піару. Шоумени нині котять Землю у безодню.
Уявіть 1940 рік: президент США Франклін Делано Рузвельт заявляє, що хотів би завжди мати гарні стосунки із фюрером Німеччини Адольфом Гітлером. Рузвельт зацікавлений в укладенні мирної угоди між Лондоном і Берліном.
Можливо, це одна із багатьох причин, чому Рузвельта вважають одним із найвеличніших президентів США, за часів якого його держава перетворилася на очевидного лідера демократичного світу. Звісно, що справедливо можуть закинути із приводу Польщі, а особливо — Литви, Латвії та Естонії.
Проте анексію (окупацію із подальшим приєднанням — прим. ред.) балтійських держав у Вашинґтоні не визнавали ніколи. А що стосується Польщі, то вона згодом у вигляді комуністичної «ПНР» відновила державність.
Доречно буде нагадати, що Чехо-Словаччину, Угорщину, Румунію, Болгарію і Східну Німеччину (за винятком ексклаву — Східної Прусії) не включали до складу СССР і народи цих країн не зазнавали етноциду чи лінгвоциду. Ну, пощастило їм.
Також, і на цьому варто наголосити, ні нацистська Німеччина, ні комуністичний СССР не ставили під сумнів існування польської мови та самої польської нації. Натомість, рашистська РФ не визнає ні української мови, ні самих українців, як окремої нації.
Як показує життєвий досвід українців на окупованих територіях, розмовляти українською мовою, а тим більше вимагати для українців якихось прав, є небезпечним для свободи. Або й здоров'я і життя.
Невипадково окупанти одним із перших рішень на загарбаних територіях негайно поміняли всі україномовні вивіски, а всі школи тотально перевели на російську мову навчання. Навіть в україномовних місцевостях Херсонської, Миколаївської, Харківської, Запорізької, Луганської областей.
Кажуть, ми не можемо порівнювати становище теперішніх українців з євреями та ромами часів Другої світової війни... Але із невеликим уточненням: голокост нацисти влаштували не відразу, натомість московити с ходу розпочали втілювати свій кривавий план українофобії.
Тому у Вашинґтоні мають зрозуміти, що це — не торгівля за надра, а екзистенційне питання виживання одного з найчисленніших народів Європи. Паралельно це питання наявності чи відсутності міжнародної безпеки.
Це питання зростання чи скорочення ядерних арсеналів у світі й самої кількості ядерних держав буквально у наступні 5-10 років. Це питання міжнародного авторитету США як лідера вільного світу та довіри до Вашинґтона з боку інших держав і народів.
Нарешті, це питання того чи дійсно вперше у своїй історії Америка покаже світові страх перед людиноненависницькими діями й намірами московського карлика та його державних кріпаків. Тих, хто давно позбувся людських рис, перетворившись із соціальних індивідів винятково на біологічних істот.