Перед Волинню поляками була зґвалтована Галичина

Наші західні сусіди вміють маніпулювати фактами минувшини. Травмовані власною історією, як і московити, у всьому звинувачують українців.

Нині вшановуємо роковини масових репресій польської держави проти українського населення Галичини (так звана «пацифікація»). Окупанти прозвали процес, що розпочалися 16 вересня 1930 року і тривав до листопада (проведення виборів до польського парламенту), Uspokojennie ukrajonców — Pacyfikacja Małopolski Wschodniej.

Персонально відповідальні за масовий терор проти українців наступні дійові та посадові особи. Викладемо їх поіменно, щоби пам'ятати:

• прем'єр-міністр, лідер режиму так званої «санації» маршал Юзеф Пілсудський;
• міністри внутрішніх справ Феліціян Славой Складковський і Броніслав Перацький;
• міністр освіти та релігії Станіслав Ґрабський.

1. Виконавці: територіальні органи МВС і поліції Львівського, Тернопільського та Станіславського воєводств, а такожтпідрозділи Війська польського, дислоковані у Галичині.
2. Мета: придушення українського визвольного руху, нищення осередків громадянського суспільства, зниження економічного потенціалу українства, зменшення результатів українських партій на «парламентських виборах».

Репресивна операція польської поліції та спецслужб розпочалася арештами поміркованих українських галицьких політиків (Д. Паліїв, В. Целевич, І. Ліщинський). А продовжилась — арештом і вбивством радикальних керівників українського підпілля, на кшталт Юліана Головінського.

Надалі було проведено понад 5000 обшуків, заарештовано 1739 українців, здійснено фізичні розправи над тисячами місцевих українських активістів. Ба більше: над ветеранами польсько-української війни 1918-1919 років, учителями, священиками (7 отців убито на очах парохіян).

Обшуки, арешти та побиття українців супроводжувалися масовим і цинічним приниженням людської й національної гідності наших співвітчизників, моральним приниженням мирних цивільних людей (стояння на колінах та спів польського гімну). Удар польської репресивної машини було спрямовано також проти інфраструктури українського громадянського суспільства: погроми українських кооперативних крамниць, кредитних спілок, клубів-читалень «Просвіти», церков і шкіл.

Також поляками закрито українські гімназії у Тернополі, Станіславові та Рогатині, ліквідовано осередки молодіжної організації «Пласт» і спортивних товариств «Сокіл» та «Луг». У сільській місцевості здійснювалися грабежі продовольства та фуражу для забезпечення карателів; надійшло близько 40 повідомлень про зґвалтування українок, але їх було значно більше.