9 годин в окремій камері та штраф – ціна кількарічної боротьби політичного емігранта з Магнітогорська, якого намагаються видати ФСБ.
Такі відомості про себе передав кореспонденту медіаагенції "Останній Бастіон" представник регіоналістсько-самостійницького руху "Вільний Урал" ("Свободный Урал") Андрєй Романов.
Вимушений перебувати на вигнанні у Гельсинкі через низку сфабрикованих кримінальних справ за статтями "тероризм", сепаратизм" та "екстремізм" чоловік не знайшов спокою та співчуття в Європі.
Наразі чекісти з Управління ФСБ та Слідчого комітету Челябінської області намагаються натиснути на фінських колег, щоб Андрєя Романова визнали небезпечним для конституційного порядку Суомі та депортували на батьківщину.
Розв'язана кремлівським режимом у 2014 році війна проти України тільки посилила тиск на інакодумців, особливо тих, хто спочатку закликав до більшої федералізації Росії, автономії її суб'єктів, але у висліді зміни геополітичної ситуації перейшов на самостійницькі рейки.
«Досі я – фігурант кримінальної справи за статтею 280 Карного кодексу РФ за "публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності". На Росії мене вже заочно заарештували, оголосили у федеральний та міжнародний розшук. Перевертні у погонах звинуватили мене в організації Майдану на Росії та до повалення влади Владіміра Путіна. Також усі мої акції на підтримку України на Уралі, починаючи з 2014 року, стали вважати небезпечними.
Вже на еміграції у Фінляндії я теж познайомився з перевертнями у погонах. І вперше моя зустріч з ними відбулася 21 серпня 2019 року. Тоді проводив акцію у день приїзду Путіна до Гельсинкі. Я знаходився біля парламенту Фінляндії з плакатом "Putin killer! Stop Putin's terrorism!". А оскільки кортеж найкращого фінського гостя мав проїхати поряд із цим місцем, то були викликані 3 поліційні машини, щоби розігнати мою акцію.
І ось, сиджу я на сходах перед парламентом, а шість осіб у поліційній формі підходять до мене. Тягнуть свої руки, намагаючися мене стягнути на землю і відібрати мій плакат, який був прив'язаний до поруччя. Раптом один із них робить телефонний дзвінок і запитує: до якого часу я перебуватиму з цим плакатом? Потім вони дружно йдуть і чатують уже в машині, коли закінчиться моя акція», – зізнався у розмові з нашим кореспондентом Андрєй Романов.
За словами уральського самостійника-політемігранта, з відтоді у Фінляндії мало що змінилося на краще для нього особисто і таких, як він, – прохачів притулку від переслідування кремлівською диктатурою.
«Якийсь час тому, буквально перед 24 лютого, я знову встановив намет біля парламенту Фінляндії із закликом "Урал – це не Росія". І що ви думаєте? Поліція була тут як тут і вже не церемонилася особливо: я провів 9 годин в окремій камері та ще мав сплатити штраф. Тож буду гранично чесним, сьогодні Фінляндія, як би вона не демонструвала протилежне, – не відстає від Росії, коли робить спроби в країні покінчити з уральським регіоналізмом.
Країна тисяча озер багато чого переймає від РФ у боротьбі з незгодними та інакодумцями, допомагаючи Росії боротися з найактивнішими, проводячи політику "фінляндизації". Для фінської політичної еліти, та й для росіян, які живуть у Фінляндії, ми як більмо в оці, яке потрібно видалити, бажано силовими методами й публічно, щоб іншим не кортіло проявити свій активізм», – підсумував уральський самостійник.
А проте "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що жодна газета чи інтернет-видання України та Європейського союзу не надала Андрєю Романову майданчик для висловлення своєї позиції, крім нашої медіаагенції.