Там, де московити могли швидко зайняти прикордонну зону, вони це зробили. А далі загарбників зустрів запеклий спротив наших захисників.
Починаючи від 10 травня окупаційно-терористичний контингент РФ став знову просуватися углиб Харківщини із Білгородщини. Стан справ у регіоні, як для українських воїнів, так і для цивільних, — катастрофічний, стверджує видання The New York Times.
Тільки за минулі 4 доби ворог за підтримки винищувачів, артилерії та безпілотників, перетнувши кордон, захопив щонайменше 9 сіл та селищ, а це більше квадратних кілометрів на день, ніж будь-коли до того. У деяких місцях українські війська відступають, а командири звинувачують одне одного у поразці.
Не менше тисячі цивільних жителів тікають до Харкова, найближчого великого міста. У міру поширення тривоги виникають складні питання, на які ніхто з українського військово-політичного керівництва не хоче давати відповіді:
Напередодні один з українських командирів зробив незвичайний крок — він засудив своїх колег за жахливу, на його думку, оборону кордону. Командир розвідувальної роти офіцер Збройних Сил України Денис Ярославський заявив наступне:
«Першої лінії укріплень і мін просто не існувало взагалі... Ворог безперешкодно вдерся до так званої «сірої зони» через лінію кордону, яка в принципі не мала бути сірою!».
Інші українські офіційні особи заперечують, що Збройні Сили не були готові, заявляючи, «будь-які повідомлення про це є відвертою дезінформацією, вигідною Росії». Подібні слова звучали від Зе-влади й напередодні злощасного 24 лютого 2022 року, пам'ятаєте?
Сам Харків поки що у відносній безпеці, але за межами міста люди рятуються втечею, поки московити насідають на невелике прикордонне прифронтове містечко Липці. У разі його повторної окупації Харків опиниться у зоні досяжності ворожої артилерії.
За словами військових аналітиків, частина плану наступу росіян у тому, щоби загрожувати Харкову та змусити Україну перекинути свої війська з інших ділянок, особливо із сусідньої Донеччини, де також вельми гаряче. Саме це й відбувається.
Минулої неділі вдень група українських спецпризначенців сиділа на заправці, ковтаючи енергетичні напої та намагаючись розібратися в атмосфері; вони виглядали втомленими. За їхніми словами, їх щойно перекинули із Донбасу.
«Московити, як і багато аналітиків, зрозуміли, що головний недолік, від якого зараз страждає Україна — брак людських ресурсів... Витончуючи лінію фронту, ви збільшуєте шанси на прорив», — невтішно коментує ситуацію військовий аналітик із Відня пан Франц-Стефан Ґаді.
Можливо, є ще важливіший, стратегічний мотив — диктатор путін, який щойно здобув намальовану перемогу на «псевдовиборах», оголосив про створення «сірої зони» на теренах України. Це відповідь Кремля на постійні рейди Легіону «Свобода Росії» та РДК.
У разі, якщо війська РФ знову загрожуватимуть Харкову, знову змусять кілометри машин, повних переляканих мирних жителів, бігти шосе, знову перетворять друге за величиною місто України на тінь самого себе. Це, своєю чергою, може деморалізувати українців та їхніх союзників.
Якщо станеться, то може скластися враження, що після 2 років, сотень тисяч жертв та мільярдів доларів мало що змінилося. А відтак західні партнери (перш за все США і ФРН — прим. ред.) спробують посилити тиск на України, змусивши сісти за стіл перемовин домовлятися про перемир'я із росією.
Будьмо певні, втрата визволених позаторік сіл і містечок Харківщини лежить на Зе-владі та Генеральному штабові, які не помітили згромадження ворожих сил у прикордонні. Кров українців також на руках «слуг урода», а не лише на руках московитів.
Крім того, як уже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», майже всі «укріплення» Харківщини побудували начальник обласної (державної) військово-цивільної адміністрації Олег Синєгубов і бригадний генерал Збройних Сил України Андрій Грицьков. Але чомусь укріплень немає.