Як і у Києві, так і у Варшаві існує проросійська "п'ята колонна", що вже готується взяти владу у свої руки. Чи вистоїть польська держава?..
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
Польська преса цілком відмінно переживає наші події, ніж ми. У нас "узагальнення" відкладаються на потім, а поляки їх роблять вже, і то напрочуд влучні.
Це зрозуміло, бо ми перебуваємо в епіцентрі великої війни, а Польща використовує цей час і для жорстких висновків для "всієї Европи", і для розправи з московською агентурою в самій Польщі.
Редакторська стаття Катаржини Ґойської "Не можна робити з московитів героїв" у журналі "Nowe Panstwo" дискутує з европейськими симпатіями до "утікачів від мобілізації в РФ". Дзеннікарка пише наступне:
«Велика частина з них сиділи тихо, поки їхні попередники ґвалтували українських жінок і дітей, убивали, піддавали тортурам та нищили міста України, а ще грабували що було під рукою. Але зараз роблять спроби утікати не тому, що є противниками війни, але тільки тому, що їх злочинній армії не ведеться так, як вони сподівалися, та й просто намагаються накивати п'ятами, зачувши небезпеку зустрічі з людьми, що боронять свою вітчизну та право на свободу.
Все, що бачимо тепер у Московії (не переоцінюючи взагалі масштабу явища, бо немає воно характеру масового), це є найкраще свідчення того, що росіяни досконало знають, яким єсть правдиве обличчя тієї війни. І якщо б ситуація була иншою, а все йшло як по маслу, ніяких би протестів не було».
Звісно, будь-який рух проти режиму Путіна єсть корисним у нинішніх умовах, міркує далі пані Ґойська. Зацитуємо ще уривок:
«Це суть корисно для України. Але не годиться при цьому тих московитів називати героями. Бо величезна частина з них сиділа тихо, а може бути й підтримувала убивства наших східних сусідів, якби неочікувана від них поява небезпеки їхньому власному життю».
Тож, твердить журналістка, героями єсть і будуть самі українці, які чинять спротив. Та ще може поляки з балтами та американцями, які підтримують їх у війні з Московщиною.
Ось чому «відкриття широко для них кордонів, по перше, несправедливе й не слушне, а по друге – небезпечне. Всі московити і Московія є зараз найбільшою загрозою для безпеки у світі».
У цьому ж числі журналу аналізують групи московського впливу у польському політикумі, які далі існують. До їх числа відносять усі уряди Дональда Туска.
Він доволі аргументовано звинувачується у зриві розбудови польської армії та зменшенні видатків на оборону, покритті злочину із збиттям літака у Смоленську. А його міністра – Радослава Сікорського – у перешкоджанні відкриттю американських військових баз у Польщі...