Британські науковці змогли встановити, що деякі кенгуру, які вимерли, могли не використовувати стрибки для пересування суходолом.
Результати відповідного дослідження співробітників Університету Бристоля оприлюднило спеціалізоване видання "EurekAlert", передає медіаагенція "Останній Бастіон".
Як вдалося з'ясувати, предки сімейства кенгуру (включаючи валлабі та кенгурових щурів – прим. ред.) здебільшого переміщалися іншими способами, наприклад, рáчки.
«Кілька років поспіль ми здійснювали ґрунтовне дослідження на основі копалин останків кенгуру та їхніх родичів, простеживши еволюцію всього виду за останні 25 мільйонів років. Аналіз кісток показав, що стрибки із високою швидкістю та інтенсивністю, типові для сучасних великих кенгуру, ймовірно, були рідкістю або були відсутні у багатьох видів, включаючи їхніх прямих предків», – йдеться у висновках зоологів з Бристоля.
Водночас науковці з Туманного Альбіону додають, різноманітність ходи кенгуру зникла із вимиранням більших тварин у добу так званого пізнього плейстоцену.
А проте, медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує читачам про те, що у дику природу материкової Австралії повернувся раніше втрачений вид тварин – беттонґів.